Дата 9 травня вже десятки років електризує львівське суспільство, «завдяки» регулярним сутичкам між лівими та правими. Поточний рік не є винятком, а радше виопуклює всі грані проблеми – політичні ігрища довкола цієї дати та відсутність власне українського погляду на день закінчення війни з Німеччиною. А на тлі драматичних подій на сході нашої держави та постійних камлань про ймовірні провокації і навіть диверсії, ситуація напружується та електризується до найвищих позначок.  

Правильно розумні люди роблять, що борються, аби довкілля було чистішим, але ж деяким громадянам пасувало б і мозок прочистити.   Керівник Російського культурного центру в Луцьку Ольга Саган запропонувала носити одночасно дві стрічки: георгіївську та синьо-жовту. Це неможливо зрозуміти, просто варто констатувати, що громадянка живе у своїй реальності, де злочинці з георгіївськими «лєнточками» не палять українські прапори, не стріляють в українських солдатів, не обіцяють втопити нас у крові.  

Завтра, 3 травня, у Львові, традиційно до Дня міста серед іншого відзначать і "Шляхетну львівську родину". Цьогоріч на це звання громада міста запропонувала родину Бойківих, для яких усе це стало цілковитою несподіванкою. Приводом (на жаль, сумним) згадати про них стала загибель 19 лютого Володимира Бойківа – героя Небесної Сотні – провести якого в останню путь зійшовся було увесь Львів.    Коротко про родину Бойківих "Z" розповіла сестра героя – Ірина Ільків. Отже...    

Без танків та автоматичної зброї в Західну Україну прийшла «мода» захоплювати адміністративні приміщення, як на Донбасі, а можна було б сконцентруватися на чомусь більш оптимістичному.    

Разом із президентськими виборами 25 травня відбудуться і довибори у Верховну Раду України у тих мажоритарних округах, де депутати склали свої повноваження, перейшовши на роботу у виконавчі органи влади. На Галичині таких округів аж один – №83 з центром у Івано-Франківську. На Тернопільщині народні обранці вірно тримаються мандатів, а на Львівщині пані Ірина Сех, яку призначили головою місцевої облдержадміністрації, позбавила усіх шансу на чергове «свято демократії», вперто ризигнуючи з вимоги законів здати депутатський мандат.   

Кримінал і алкоголь не зважають на політичну ситуацію в країні. Подеколи аж так не зважають, що виникає відчуття переміщення в часі назад.  

У дійсності все не так, як насправді. Саме цей афоризм Станіслава Єжи Лєца чудово пасує до історії, що трапилася майже два роки тому в Бориславі. В середині липня 2012 року нас усіх вразила резонансна новина – в Борислав міліція викрила і затримала справжніх рабовласників. Згідно інформації правоохоронців кілька жителів Борислава тримали в себе трьох людей на ланцюзі, били та примушували на себе працювати. У справі порушили кримінальну справу і незабаром про цей епізод підзабули як журналісти, що донесли новину до громади, так і сама громада.

На тлі загостренням сепаратистських настроїв на сході країни й асиметричної (даруйте за сарказм) відповіді на це від чинної влади, цьогорічна позапланова президентська кампанія за багатьма параметрами суттєво відрізняється від усіх попередніх. Претенденти на президентство добре відомі, беззаперечних лідерів нема. Зрештою, чи повноцінно відбудуться самі вибори — теж питання. Однак передвиборча робота провадиться. Мляво, але і в реґіонах формуються штаби.

Фінансове питання бентежить людей ще більше, ніж політика і погода. Кожен вирішує його для себе по-своєму.  

Чотири з половиною місяці минуло відтоді, як в Україні самоорганізувався Майдан. Оптимісти кажуть, що за цей героїчний і трагічний час народилася нова Україна. Песимісти споглядають на переділ портфелів і з сумом констатують, що барикади розбирати зарано, бо, як велить традиція, плодами революції хочуть скористатися негідники.