Після появи повідомлення на офіційному сайті «Свободи» про те, що націоналісти йдуть з виконавчої влади, у реґіонах почався «свободопад». Рішення партії найдужче позначилося на Галичині, оскільки наш край є базовим для «Свободи» і саме тут вони найбільше у владі є представлені. В такий спосіб у трьох галицьких областях виникла маса вакансій. Найвагоміший демарш відбувся в Тернополі, там з посади голови обласної держадміністрації цофнувся Олег Сиротюк. Решта «самовідводів» — з посад голів райадміністрацій. Сумарно в Галичині тепер «обезголовлені» 18 районів.

Ви думали, що «ядєрноє пєпєліщє» від Дмитра Кісільова, який торгує таблом на російському телебаченні, — вершина геббельсівщини? Немає меж для досконалості.  

ЦВК ще дораховує голоси, але препарувати новий склад Верховної Ради можна вже з високою точністю. Цього разу «Z» приглядається до депутатів-галичан, а їх у цій каденції парламенту буде майже шість десятків. А якщо точніше, то 56. З того два з половиною десятки пройшли в одномандатних округах краю, решта — за партійними списками. Найбільше мажоритарників-галичан пройшли у Раду за підтримки Блоку Петра Порошенка (БПП), а в партійних списках кількісне лідерство належить «Народному фронту» та «Самопомочі».  

Якби не вибори і корупція, то мало хто міг би згадати прізвища чинних голів обласних адміністрацій у своїх реґіонах.  

  «Вчорашній день вже не мій. Завтрашній день ще не мій. Але нинішній день мій. Отже, кожний нинішній день стараюся проживати всю повноту злуки з Богом, з Його святою волею і, де можливо, творити добро й уникати зла. Це філософія мого життя», — казав якось владика Софрон Мудрий. Нині (2 листопада) його поховали у крипті Архикатедрального собору Святого Воскресіння в Івано-Франківську. На площу перед Собором зійшлося море людей. Архиєрейську Літургію очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Що й казати — греко-католицька громада зазнала великої втрати…  

Цьогорічна виборча мапа України дає підстави галичанам почуватися більш гармонійно — країна стає одноріднішою і не так чітко поділеною на «нас» і «них». Усі роки незалежності люди тут мали щодо політиків та їхніх партій свою особливу думку, яка розбігалася з думкою решти країни часом навіть кардинально. Й щоразу по виборах чулися мало не ображеними чи принаймні такими, яких не розуміють. Парламентські вибори-2014 тенденцію зламали, тож глянемо, як саме і наскільки.  

Третя позиція «Самопомочі» за підсумками теперішніх виборів у парламент — одна з найгучніших сенсацій врівні з повним фіаско «Свободи» та КРУ. Партія, яку заснував львівський міський голова на базі однойменної громадської організації  ледь не рік тому, перепровадила добру технологічну кампанію і несподівано для всіх, і для себе також, посіла третє місце. Так Андрій Садовий опинився в суперлізі української політики. Однак тепер постає питання, чи здужають львівсько-київські атланти й каріатиди втримати своє політичне небо.  

У туристичних путівниках пишуть, що містечко Почаїв на Тернопільщині збудоване під православним монастирем. І досі мешканці міста, хоч і голосують за кандидатів від ВО «Свобода» й поставили пам'ятник Степанові Бандері, живуть у тіні найбільшої тутешньої сили — Лаври.     Активіст  

Івано-Франківщина, розмаїта за ментальністю та характером мешканців від рівнин до гір, зазвичай голосує неоднорідно й непередбачувано. Своїх представників «за мажоритаркою» знову обирали переважно очима та емоціями. Однак починає більшати виборців, які голосують за програмами та справами кандидата. У трьох із семи тутешніх округів лідерами стали ті самі народні обранці. Рухаємось від периферії до центру.    

З-поміж нардепів від Тернопілля, які хотіли знову потрапити у Верховну Раду, лише одному вдалося втримати свої позиції. Гасло «Новому парламенту — нові обличчя» виборці втілили в життя. Три порошенківці, один самовисуванець і один свободівець — така ось тут партійна новизна…