ВО «Свобода», ледь очунявши від нищівного нокауту цьогорічних парламентських виборів, заявляє про намір продовжувати боротьбу за електорат. Друга спроба, як заявляють партійці, починається з ключового для них реґіону — Львівської області. Нове керівництво обласної «Свободи» вже анонсувало очищення партійних лав та новий етап боротьби за уми галичан з усякими лібералами. Однак є проблемка: тепер «Свобода» не має монополії на правому крилі української політики, тож боротися їй доведеться на всі фронти.  

Збіги бувають, як в старому анекдоті про Зиґмунда Фройда і його доньку, якій наснився великий і соковитий тропічний плід.   Президент України Петро Порошенко призначив голів чотирьох обласних державних адміністрацій. Керівником Львівської облдержадміністрації став Олег Синютка, Сумської ОДА — Микола Клочко, Полтавської ОДА — Валерій Головко, Рівненської облдержадміністрації — Віталій Чугунніков.  

«Василь Горбатюк. Народився 1094 р. в с. Ігровиця В.-Глиб. р-ну. Селянин, активний культосвітній діяч та член ОУН. З приходом большевиків 1944 року іде в підпілля, щоб включитися в революційну боротьбу свого народу проти нового, московсько-большевицького окупанта. Дня 9.06.1944 р. впав в криївці в с.

Доки у Львові не вщухають суперечки щодо спорудження пам'ятника Митрополиту Андрею, в Тернополі товчуться з пам'ятником Небесній сотні. Ще місяць тому тамтешнє журі обрало проект, який має втілитися на площі Героїв Євромайдану вже цього літа. Але вигляд скульптури і те, що виросте за цей рік чи у найближчому майбутньому навколо неї, здійняло хвилю обурення серед тернополян.

За мирних часів страйк освітян вже би став сенсацією, але коли стріляють і підривають, то хто б звертав увагу на вчителів.   Плакати з написами «Яценюку — зарплату вихователя», «Освітянам гідну зарплату» тримали педагоги під стінами Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Поводилися чемно, констатували, що на сьогодні зарплатня українського вчителя найменша в Європі. Навіть учителі Болгарії — найбіднішої країни Євросоюзу — отримують за годину вдесятеро більше: 8 доларів.  

Європейські дороги — предмет заздрості українських водіїв, які завжди відчували колосальну різницю між якістю покриття автошляхів у нас і навіть у сусідній Польщі, яка ще донедавна мала не такі вже й добрі дороги порівняно зі своїми західними сусідами. Що вже казати про тепер, коли поляки стали доганяти у цьому сенсі решту Європи?! Нещодавно вони відкрили нову ділянку дороги, що є частиною европейської траси А-4. Відтепер з українського кордону до Кракова можна доїхати за три години.

В Івано-Франківську є один багатоповерховий будинок, половина мешканців якого цієї зими почала чорно заздрити іншій половині. Саме через цю багатоповерхівку проходить поділ між Єдиними енергетичними системами і мережею Бурштинської ТЕС. Через енергетичну кризу і планово-непланові відімкнення струму та частина будинку, де мережі належать ЄЕС, реґулярно сидить без світла, а та, яка входить до Бурштинської енергосистеми, — ні, бо ж через неї жваво експортують електроенергію на Захід.  

Вже до середини літа Львів отримає пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому, 150-ліття від дня народження якого святкуватимемо наступного року. Зведуть монумент на Святоюрській горі, і заради цього хочуть повністю перепланувати історичну площу, перенести дорогу, яка йде попри церковні мури, і частково вирубати столітній сквер. Пам'ятник митрополиту має стати не просто ще одним постаментом, а новою яскравою домінантою центральної частини Львова.

В епіцентрі успіху українського фільму «Поводир» опинився виконавець однієї з головних ролей, дев'ятирічний громадянин США Антон Ґрін. Але дивно, принаймні львів'янам, що автори фільму не використали для піар-кампанії такої «виграшної карти», як походження Антона. Олесь Санін, щоправда, зазначає в своїх інтерв'ю, що хлопчик є правнуком Михайла Сороки (провідник Крайової екзекутиви ОУН в Західній Україні та на Закарпатті (1934–1936), член Крайового Проводу ОУН (1940), 34 роки — у  радянських таборах, організатор руху спротиву в'язнів «ОУН-Північ», помер в мордовському таборі).

В усіх районах Івано-Франківщини від початку грудня пройшла серія громадських слухань з визначення найдостойніших кандидатів на посади голів райдержадміністрацій.  Місця публічних обговорень були повні людей, якими за не писаними правилами мали бути місцеві лідери громадських організацій, депутати різних рівнів тощо. У деяких районах на посаду голови висувалося до десятка кандидатів.