У туристичних путівниках пишуть, що містечко Почаїв на Тернопільщині збудоване під православним монастирем. І досі мешканці міста, хоч і голосують за кандидатів від ВО «Свобода» й поставили пам'ятник Степанові Бандері, живуть у тіні найбільшої тутешньої сили — Лаври.     Активіст  

Івано-Франківщина, розмаїта за ментальністю та характером мешканців від рівнин до гір, зазвичай голосує неоднорідно й непередбачувано. Своїх представників «за мажоритаркою» знову обирали переважно очима та емоціями. Однак починає більшати виборців, які голосують за програмами та справами кандидата. У трьох із семи тутешніх округів лідерами стали ті самі народні обранці. Рухаємось від периферії до центру.    

З-поміж нардепів від Тернопілля, які хотіли знову потрапити у Верховну Раду, лише одному вдалося втримати свої позиції. Гасло «Новому парламенту — нові обличчя» виборці втілили в життя. Три порошенківці, один самовисуванець і один свободівець — така ось тут партійна новизна…  

Попередні результати виборів в одномандатних округах Львівщини — сенсаційні: область отримує щонайменше 10 нових представників у парламенті. Отже, запит на нові обличчя спрацював на відмінно.     Попереду Порошенко  

Виборча істерія через кілька годин переросте у день тиші. День тиші після місяця ґвалту.   Останній тиждень на Франківщині вирізнився псуванням білбордів опонентів, хоча не факт, що опонентів. Свої, кажуть, теж доречно трохи понищити, аби прихилити найбільш жалісливих виборців і банально відвернути підозри від себе.  

Щоразу перед виборами у Верховну Раду в інформаційному просторі Галичини виникає тема львівського або галицького лобізму. Журналісти вираховують кількість потенційних депутатів з львівською пропискою, видають на гора різні цифри і необережно називають ідеологічний вінеґрет потенційним «львівським лобі».  

Лисиничі — це село в передмісті Львова, яке фактично вже рахується частиною міста. Там коло лісу живе чоловік на прізвисько Зелений Татко, а насправді його звуть Іван Нестеренко. Він мріяв робити світ кращим ще у дитинстві, коли хотів стати двірником. Однак вчасно зрозумів, що робити добрий дизайн — вміння куди цінніше, бо дає змогу впливати не лише на середовище, а й на людську поведінку. Як справжній перфекціоніст, шукає, що б можна вдосконалити, а вдосконаливши, ще раз оптимізувати. Дбає про ліс, поруч із яким живе з двома маленькими синами.

На війні та у коханні всі методи вважаються прийнятними. В Івано-франківську політики вирішили додати до переліку ситуацій, коли засобами не гребують, ще й виборчу кампанію. Від активності кандидатів у мажоритарних округах області чекали легкої втоми, натомість отримали «бурю і натиск», а таке виборці аж до 26 жовтня терпіти не збираються.    

Млява виборча кампанія мало тішить креативом, але в Галичині часом дає привід усміхнутися.  

Підполковник Віталій Комар досі підозрюваний у дезертирстві й перебуває під слідством, втім не відсторонений від керівництва батальйоном «Прикарпаття». Логіку військового проводу країни збагнути важко, адже й на волі Віталій Комар лише тому, що з-під арешту його викупили — необхідні 60 тисяч гривень серед людей швидко зібрали делятинські військовики. Та хай там як, а нині (13 жовтня) саме комбат Комар очолив передислокацію 180 бійців 5-го батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» з Делятина в Мукачеве.