Український спротив почав структуруватися. За місяць протестів зародилися і зміцніли декілька груп у громадському та студентському насамперед середовищах, однодумці отримали нагоду запізнати й перевірити одне одного, учасникам поволі стає зрозуміло, «хто є хто» і хто що важить. 22 грудня на акції в Києві оголошено про створення широкого позапартійного (а точніше, понадпартійного) громадського руху — Народного об'єднання «Майдан».  

У ці дні, здавалося, кожне пацаня з київського середмістя (не конче галицького роду) мало володіти набором найхльосткіших майданівських вигуків і відгуків: «Слава Україні! – Героям слава!», «Слава нації! – Смерть ворогам!», «Україна! – Понад усе!», «Разом! – До кінця!» або «Банду! – Геть!». З іншого боку, після понад річної відсутності Київ вразив зрослою російськомовністю, особливо в рекламі та вивісках. Закон Ківалова-Колесніченка успішно працює. Та й майданівська опозиція щораз частіше звертається до киян по-російськи.

  Слава Ісусу Христу!   Сердечний усім вам привіт. Хочу особливо привітати присутніх тут молодих людей, студентів. З огляду на мій стан здоров’я не можу сьогодні бути з вами, тому передаю мій привіт і мої думки для вас на письмі і дуже вдячний я тому, хто їх вам прочитає.  

Місто в місті. За три тижні Майдан у Києві перетворився на живий урбаністичний організм, чисельність населення якого співмірна з райцентром. На забарикадованій території справно охороняють, годують, прибирають, навчають, розважають і рятують душі. У час спокою — служать Літургії, сповідають, підтримують тих, хто занепадає духом. Коли ж загрожує небезпека мешканцям Майдану, в столичних храмах б'ють дзвони, зі сцени лунає молебень, а душпастирі в різний спосіб навертають силовиків.

"Афганці" з'явилися на Майдані Незалежності відразу після розгону мирної студентської демонстрації. Вони були одні з перших, хто зорганізувався і чітко знайшов свою нішу в житті протестного табору в центрі столиці. Вони стверджують, що за найгіршого сценарію розвитку подій готові стати живим щитом між «Беркутом» та мирними демонстрантами.

Попри ейфорію, яка супроводжували недільний «Марш мільйона» на майдані Незалежності, перелому у протистоянні "громадяни України vs влада" не відбулось. Що більше, понеділкові дії силовиків – зачистка вулиці Грушевського, захоплення офісу партії «Батьківщина» – свідчать про те, що влада ще не готова до паритетних перемов із демонстрантами.

  Звернення до мільйонного віча на Майдані Незалежності 08 грудня 2013 року   Шановна громадо, сердечно вітаємо вас усіх, хто сьогодні тут і також вітаємо всі Майдани по різних містах України. Ми почули зараз позицію ініціативної групи Першого грудня. Цими днями також має появитись звернення всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Я не збираюся коментувати ці два дуже важливі документи. Я тільки хотів би щось до них додати.  

Мирослав Попович та Любомир Гузар на Майдані Незалежності. 08 грудня 2013 року   Український народе, Звертаємося до всіх – до нашого великого громадянства, діячів культури, науковців, підприємців, усіх спільнот і верств, до Президента України, влади та опозиційних сил. Уже вдруге народний Майдан піднімає Україну – піднімає її у власних очах і в очах світу. Свободу і гідність він ставить понад усе.

Доки стоїть Майдан у обох антагоністичних таборах – влади і опозиції – чухають ріпи яйцеголові: як так зробити, яку технологію застосувати, аби цей натовп демонстрантів повівся так, «як треба»? Одні намагаються осідлати народний гнів, інші ж дбають про те, аби з них самих не зробили «криваве місиво». Панічність рухів з обох сторін й не цілком адекватне розуміння того, що відбувається в країні насправді призводить до помилок. До помилок, які можуть виявитися фатальними.  

 «Четверта ночі. Євромайдан. Повернулись з акції "Нічний патруль". 500 членів Самооборони Майдану організованою колоною відвідали блок-пости "Беркуту" біля кабміну, Адміністрації Президента, а також "вольєр" з "тітушками" біля Верховної Ради. Ішли мовчки. Біля блок-постів – тричі "Слава Україні!". "Тітушки" металися по вольєру. "Беркут" розгублено вибігав із автобусів. Ми не спимо — хай і вони не сплять...», — розповідає про буремні будні «єврореволюції» у своєму блозі комендант наметового містечка на Євромайдані Андрій Парубій.