Верховна Рада завершила свій літній сезон оптимістичною нотою — ухвалила в першому читанні законопроект про очищення влади, або простіше — про люстрацію. Отже, народні депутати дали старт тому процесові, якого в Україні чекали відразу після закінчення Майдану, а якоюсь мірою сподівалися і раніше — починаючи від здобуття Незалежності.
Депутатський корпус дав на користь законопроекту високу кількість голосів — 252 «за». «Якби зараз не було війни, я сказав би, що треба брати штурмом цей парламент», — зізнався потім голова Люстраційного комітету Єгор Соболєв. Саме тиск громадськості змусив депутатів натискати «зелені кнопки». Але що буде далі? Якою буде наша українська люстрація: шансом на докорінні зміни, полюванням на відьом, профанацією?
Убити гідру
«Доля Революції гідності висить на волосині. Жодні точкові потуги змінити державотворчу корупційну систему не дають ефекту — вона втягує нових людей і міняє їх під себе», — написав перед засіданням парламенту бізнесмен і блоґер Карл Волох.
Волох був одним з найдіяльніших активістів, які ще навесні домагалися ухвалення законопроекту про очищення судової гілки влади. Під тиском громадськості Верховна Рада ухвалила закон, який змушував звільнити з керівних щаблів усіх служителів Феміди. На жаль, втілити цей документ на практиці виявилося набагато важче. Судді здебільшого переобирали те саме керівництво, яке сиділо у високих кріслах за президентства Віктора Януковича. Щоб дотиснути «суддівську люстрацію», довелося влаштовувати акції протесту прямо в судових коридорах чи навіть штовхатися на з'їздах служителів мантії.
«Правий сектор» допомагає люструвати Верховний Суд
«Єдиний спосіб [змінити систему] — перерубати гідрі всі голови одночасно, ухваливши закон про люстрацію, про очищення влади, — стверджує Карл Волох. — Робити це можна лише зараз, перед виборами. Після виборів депутати будуть значно менш залежні від суспільства… Нічого важливішого за цю боротьбу нема».
І от ґонґ пролунав — боротьбу почато. Однак насправді перше читання не зобов'язує народних депутатів ні до чого: формально вони буцімто продемонстрували політичну волю до очищення влади, а там законопроект може ще довго припадати пилом у парламентському апараті. Промовистим епізодом став обмін SMSками в сесійній залі, що його зафіксував фотограф Влад Содель: «І коли нас будуть каструвати, тьху — люструвати?» — «Перше читання… Чистий піар».
Депутатське листування
Чорний список
Законопроект про люстрацію стосується до кількох прошарків чиновництва. Під сито закону потраплятимуть:
1) особи, які посідали керівні посади за президентства Віктора Януковича. В законопроекті запропоновано поділити їх на дві групи, залежно від наближеності до «першого тіла». Тож під люстрацію потраплятимуть діячі, що обіймали найвищі посади у проміжку між 25 лютого 2010 року і 22 лютого 2014 року: члени Кабінету Міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, голова СБУ, генпрокурор, керівники НБУ, АМКУ та ФДМУ, прокурори областей та районів і їхні заступники. А також особи, які працювали на режим Януковича під час Революції гідності, між 1 грудня 2013 року та 22 лютого 2014 року: заступники голови Адміністрації Президента, керівники управлінь в АП та Кабінеті Міністрів, голови обласних та районних адміністрацій, заступники керівників органів центральної влади, особи керівного складу органів внутрішніх справ, очільники та заступники «силових» відомств у реґіонах;
2) особи, причетні до переслідувань учасників Майдану та інших масових акцій (працівники правоохоронних органів, які брали участь у побиттях та затриманнях активістів — якщо їхню провину доведено; учасники слідчих дій та працівники прокуратури, які підтримували звинувачення проти «євромайданівців» та «політрепресованих»; державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які перешкоджали праву на мирні акції);
3) особи, причетні до сепаратизму;
4) особи, винні у виборчих фальсифікаціях (голова, заступник і секретар тих комісій, де судом встановлено факт фальсифікацій);
5) корупціонери (особи, які вчинили корупційне правопорушення, і це констатовано в суді; діячі, які не змогли довести законність отриманих доходів або сфальшували податкову декларацію; особи, винні у діях, що призвели до втрат державного бюджету більш як на 1 млн. грн.);
6) функціонери компартії СРСР та працівники радянських спецслужб (особи, що працювали на керівних посадах у компартії та комсомолі; штатні працівники і таємні аґенти КДБ, випускники навчальних закладів КДБ; начальники політичних відділів у збройних силах та міліції СРСР).
«Чорну мітку» видаватимуть за наслідками спеціальної перевірки. Перевірку здійснюватимуть уповноважені особи в органі влади, де працює претендент на люстрацію. Ці процедури куруватиме Аґентство з питань державної служби. Осіб, що обіймають виборні посади (або претендують на них), перевірятиме Центральна виборча комісія.
Перевірка, як заплановано, охопить широке коло державних службовців: керівників центральних органів влади; народних депутатів; посадових осіб Збройних сил; посадових і службових осіб органів прокуратури, СБУ, дипломатичної служби; працівників органів внутрішніх справ. А також — претендентів на перелічені посади.
Винні Януковичем
Ключова дискусія: чи мусять окремі індивіди нести на собі тягар колективної відповідальності за причетність до радянського режиму або до режиму Віктора Януковича? Україна не є першопрохідником у цій справі. Подібні диспути спалахували у більшості країн, які ставили собі за мету очищення влади через інструмент люстрації.
«Люстраційний» мітинґ під ВР
«Зараз пропонують робити люстрацію, виходячи з того, де ти був під час Майдану, — критикує "огульність" запланованої люстрації громадський діяч і юрист Теодор Дяків. — Цих людей пропонують викинути із системи. Але невже ви думаєте, що люди, які працювали в державних органах влади, поділяли ті цінності, котрі сповідував Янукович? Звісно ж, ні. Хтось мав можливість і мужність відкрито виступити проти, хтось — ні, хтось намагався в інший спосіб реагувати на події в країні. Не варто сподіватися на якісне очищення влади, якщо дотримуватися такого формального підходу. Такий ура-підхід, я би навіть без образи для Майдану назвав його "майданним підходом", — не приведе до позитивних наслідків», — каже пан Дяків у коментарі «Z».
У вівторок, 19 серпня, в парламенті відбулося засідання робочої групи з питань вдосконалення законопроекту. Голова робочої групи Юрій Дерев'янко (позафракційний, партія «Воля») розповів, що авторська група готова пом'якшити норму законопроекту про осіб, які підлягатимуть люстрації.
«Це один із пунктів, який через депутатську дискусію, дискусію з громадськістю, можна підкоригувати. Але що стосується вищих посадовців, осіб, які формували політику Януковича, які забезпечували становлення та панування цього режиму, — тут не може йтися про компроміси. Бо тоді жодного очищення не відбудеться», — коментує для «Z» народний депутат.
Люстрація з прицілом на вибори
Соратники Януковича вже починають кривитися в передчутті можливих утисків (а втім, найближче оточення колишнього президента вже втекло за кордон). Один з найбагатших діячів Партії реґіонів, Борис Колесніков, зареєстрував у Верховній Раді свій варіант «люстрації» (Колесніков потрапляє під люстрацію щонайменше як міністр транспорту в уряді Азарова). Його законопроект пропонує не допускати на найближчі парламентські вибори всіх колишніх президентів, прем'єрів, міністрів, намісників і народних депутатів. «Країна перебуває у надважкій ситуації, і це наша загальна вина, загальна "заслуга". У когось вини більше, в когось менше. Якщо ми хочемо почистити владу, то давайте почистимо її повністю», — апелює Колесніков. Проте його заява — це навіть не пропозиція, а розпач могутнього в минулому політика з могутньої колись партії.
Щоправда, такі, як Борис Колесніков, досі можуть претендувати на депутатське крісло у Верховній Раді. Адже перевірка кандидатів на обрані посади хоч і передбачена законопроектом, усе ж буде формальною: жодних обмежень для претендента на депутатство нема. У цьому місці законопроект має прогалину. Юрій Дерев'янко каже, що автори ставили за мету притягнути кандидатів у депутати принаймні до морально-політичної відповідальності.
«Конституція України не дає можливості заборонити балотуватися в народні депутати: Основний закон встановлює вичерпний перелік обставин, котрі унеможливлюють кандидування. Але закон про люстрацію — це не закон про злочини. Через механізм перевірки ми сподіваємося донести до суспільства інформацію про певного кандидата. Якщо він ітиме в народні депутати, люди матимуть можливість отримати інформацію про те, чим він займався в минулому, і самі прийматимуть рішення — довіряти йому право представляти свої інтереси в парламенті чи ні», — пояснює політик.
Про дьоготь
Головне науково-експертне управління Верховної Ради висловило до законопроекту низку зауважень. Фахівці звернули увагу на те, що чимала частина приписів містить суперечності, багато норм є незавершеними, а сама структура документу не відповідає традиціям законотворчості. «У проекті не запропоновано зрозумілого та цілісного механізму очищення влади», — висновує управління.
Ще одне зауваження стосується до того, що проект своїми нормами дублює вже наявні позиції законодавства. Скажімо, Кримінальним кодексом й без того встановлено відповідальність для членів виборчих комісій, причетних до фальсифікацій, або для правоохоронців, винних у перевищенні влади, або для високопосадовців, причетних до корупції. Ця відповідальність, зокрема, може мати вияв в забороні обіймати певні посади на конкретний термін. Подібно і в законі про засади запобігання корупції визначено покарання для чиновників, які подали неправдиву декларацію.
Крім того, управління критикує «радянський» пласт люстрації, наголошуючи на тому, що цей крок є очевидно запізнілим. За два десятиліття функціонери КПРС й аґенти КДБ досхочу позбиткувалися над Україною. В сьогоднішній структурі влади вони становлять нікчемний відсоток. Навіть у вертикалі Януковича найбільшої шкоди державі завдавали не партійні діячі, а спритні ділки та «молодоолігархи», які вимастилися об комуністичний режим хіба що носінням червоної піонерської хусточки. Тобто люстрація «совка» охопить мізерну кількість чиновників, а в ліпшому разі стане певною компенсацією за змарновані шанси 90-х років, бар'єром, який відділяє Україну від УРСР.
Наступний недолік — брак чіткого механізму перевірок, які мають стати інструментом люстрації. Експертне управління звертає увагу, що фактичну перевірку можна саботувати через бюрократичні перепони ще на стадії її підготування; а сам результат не може бути об'єктивним з огляду на те, що перевірку здійснюватиме сам орган влади, де працює (або збирається працювати) чиновник.
«У кожній галузі існує ціла вертикаль руху хабарів, — коментує Теодор Дяків. — У цю вертикаль включені керівники, їхні підлеглі, підлеглі їхніх підлеглих, від міністерства до найнижчого рівня. А тепер одним пропонують люструвати інших. Не уявляю, як сподіватися на позитивний результат такої люстрації».
Що робити, коли нема політичної волі?
Наразі ініціативна група далі збирає зауваження до свого законопроекту, щоб вдосконалити його перед другим читанням. Громадськість працює паралельно з депутатським корпусом. Однак, зі слів Юрія Дерев'янка, вівторкові збори робочої групи виявилися млявими. «Кожна фракція нібито зголосилася, що підтримуватиме цей законопроект, але при цьому депутати робили все для того, щоб забалакати документ і запропонувати варіант підготовки, який уповільнить роботу: заслухати експертів, залучити громадськість... Насправді громадськість уже висловила своє ставлення до законопроекту, прийшовши у четвер під стіни Верховної Ради. І саме через те, що депутати не хотіли голосувати за проект, активісти організували свій мітинґ. Не бачу інших перспектив для цього законопроекту, крім того, що громадськість і надалі мусить тиснути на депутатський корпус», — каже народний депутат.
На думку Теодора Дяківа, замість проводити люстрацію за формальними ознаками, в Україні треба здійснити докорінні реформи і під ці зміни виставляти чіткі вимоги для державних службовців. «Громадянин відчужений від держави, він цієї системи не сприймає і навіть вступає із нею у конфронтацію. Нам треба реформувати ключові державні інститути — місцеве самоврядування, виборчу систему, судову систему і правоохоронні органи; і два визначальні суспільні інститути — функціонування праці та умови реалізації, а також функціонування власності. Виходячи з цього, треба виставити вимоги для конкретних посадовців, треба відсіяти тих, хто не підтримує, не сприймає або не здатен засвоїти цих вимог. Якщо суспільство не "вкурить" цього, не побачить у цьому свого інтересу — спроби реформувати владу не дадуть позитивного результату. А щодо законопроекту про очищення влади, то його не достатньо для того, щоб виконати поставлене завдання. На жаль, рівень популізму там дуже високий. Ми можемо отримати перемогу, зрадівши ухваленню такого закону, а на ділі виявиться, що це чергова поразка, чергове розчарування», — коментує експерт.
Докорінні реформи вимагають від політичного істеблішменту великих зусиль і багато політичної волі. Останні півроку, відколи втік Янукович, яскраво демонструють міць старої системи та її інерційність. Попри зусилля активістів, очищення у судовій гілці влади відбувається вкрай повільно, а масштабні реформи взагалі не починалися. У виборчій системі політики шукають способів самозбереження. До речі, законопроект про «відкриті списки» було провалено в парламенті того ж таки дня, коли відбулося перше читання для люстраційної ініціативи. Чи не це найбільш яскраво свідчить про бажання депутатів погодитися на очищення влади?.. Правоохоронна махина їде тими самими рейками, що й у попередні роки, і переважно з тим самим штатом. Саме це змушує активістів йти до стін Верховної Ради, вимагаючи очищення влади «під корінь». Активна частина суспільства прагне реваншу. І що більше влада зволікатиме з реформами, то сильнішим буде бажання змести всіх і за одним махом.
20.08.2014