Революцію гідності часто порівнюють з Помаранчевою та вказують на їхні відмінності. Однією з таких різниць стало потрапляння у владу громадських активістів, які на той час не мали жодного досвіду державного управління. І то навіть на найвищі посади. Міністри культури Євген Нищук, міністр освіти Сергій Квіт, міністр молоді та спорту Дмитро Булатов, урядовий уповноважений у справах корупції Тетяна Чорновол чи голова Люстраційного бюро Єгор Соболєв та багато інших показали різну ефективність. Але за цими діячами ми стежимо постійно.

Мрія Валерія Гелетея провести переможний парад у Севастополі залишилася невтіленою.  Президент України відправляє міністра оборони у відставку, пропонуючи йому на зміну командувача Національної ґвардії Валерія Полторака. Обидва є вихідцями з міліцейських кіл. Щоправда, Полторак має стартову перевагу над Гелетеєм, бо, на відміну від попередника, нюхав порох війни задовго перед своїм підвищенням у Міноборони.  

Партії як невід'ємна складова демократичної парламентської боротьби є атрибутом кожного розвинутого суспільства західного зразка. Є вони, партії, і в східних суспільствах, але там вони становлять собою радше ширму демократії, а не її суть. Бо в таких державах вони є закритими акціонерними товариствами або державної номенклатури (комуністичні партії СРСР, Китаю), або державного бізнесу (газпромівська «Єдина Росія» Путіна).

Із втечею командира спецроти «Беркуту» Дмитра Садовника, підозрюваного у розстрілі 39 майданівців, — ця втеча не видавалася очевидною тільки для сліпця (або для зацікавленого, як у випадку з адвокатом Садовника), — справа про масовий розстріл людей на Інститутській, схоже, зайшла в глухий кут.  

  Вольфґанґ Шивельбуш. Розчаклована ніч: До історії штучного світла у ХІХ столітті. К.: Ніка-центр, 2014. 216 с.   Німецькі вчені довели: штучне освітлення спричиняється до розлучень.

Різне бачення історичного минулого є суттєвою проблемою в стосунках українців з іншими народами і між собою. На цьому ґрунті й сьогодні виникають надскладні конфліктні ситуації. Свого часу, ще за президентства Віктора Ющенка, щоби долати проблему, створили Інститут національної пам’яті (ІНП). Спершу він існував як орган центральної виконавчої влади, згодом його понизили в статусі до науково-дослідної структури при КМУ. Діяльність Інституту прямо залежала від настроїв у владі, яка міняла і директорів ІНП, і вектори його роботи.

Несподіванка минулих виборів — ВО «Свобода» — на цих виборах має мало шансів пройти у новий склад Верховної Ради. Звісно, партійні функціонери не вірять даним соціології, доводячи що й у 2012 році націоналістам мало хто ґарантував проходження до парламенту. Щоб оперувати фактами, а не домислами, «Z» аналізує настрої в електоральній базі «свободівців» та розбирає здійснені партією протягом каденції 2012–2014 років кроки на такі, що додають команді Тягнибока виборчих балів, і такі, що відбирають.  

Впав найбільший в країні пам’ятник Леніну, що стало найцікавішим моментом для обговорення. Насправді, говорити варто про інші важливіші події.   Зустріч тижня   Президент України Петро Порошенко повноцінно вийшов на розмову з представниками засобів масової інформації. Гаранта Конституції покритикували, що Порошенко, як і його попередник Янукович, користувався «суфлером», а приміщення для зустрічі з журналістами було оформлене в тонах, що підозріло нагадували антураж, який дуже подобався Партії Регіонів.  

Фільм Антона Фукуа «Праведник», що вийшов в український прокат, чітко знаменує відродження Холодної війни Сполучених Штатів проти Росії. Принаймні, в кіно.  

Порошенко тижня   2003 року в Сполучених Штатах побував тодішній президент України «різновекторний» Леонід Кучма. Найцікавішими тоді були не зустрічі Леонід Даниловича з Біллом Клінтоном, а його буцім плідні консультації з єврейським лобі. 2007 року у Вашинґтон прилетів Віктор Ющенко, і, можливо, вже тоді американці зрозуміли, що «з тої муки хліба не буде». Віктор Янукович був абсолютно нецікавий для тих, хто живе за океаном і дуже багато чого вирішує по всьому світу.