За даними з кулуарів, і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк з урядовцями, і президент Петро Порошенко з його адміністрацією витратили чимало зусиль, аби вмовити міністра економічного розвитку Айвараса Абромавичуса залишитись на посаді й відкликати заяву про відставку, так само як це зробили ввечері 4 лютого четверо інших міністрів. Абромавичус наразі не погодився, хоча — «ще не вечір».    

Ще влітку 2014-го, в розпал «першої хвилі» боїв на Донбасі, склалася тенденція: про бійців Збройних сил України — або добре, або нічого. Ну, просто як про мерців. Тенденція переросла в традицію, визначення «наші герої» стало синонімом до «учасників АТО», і ось уже це сприймається в ЗМІ як норма, і ця норма переноситься в суспільну свідомість. Але це неправильний і шкідливий підхід!    

Перший візит президента Польщі Анджея Дуди в Україну, який, нагадаємо, відбувся 14–15 грудня, не став «історичним» у тому сенсі, що під час цих відвідин майже не зачіпалися дражливі теми різного трактування історії двома країнами. Хоча більшість оглядачів, які робили прогнози щодо вояжу пана Дуди, уявляли картину інакше й наголошували саме на історичному тягареві поточних двосторонніх взаємин. Мовляв, неспроста новий польський лідер довший час після обрання іґнорував Петра Порошенка і за півроку їздив будь-куди, лише не до Києва. Але песимістичні передбачення не справдилися.

У своїй історичній промові з трибуни Верховної Ради віце-президент США Джо Байден актуалізував тему місцевих виборів на окупованих теренах Донбасу – як частину Мінських угод, що їх мусить виконати Україна.  

“З БОГОМ!” – плакат із таким написом сьогодні підносив на руках чоловік у першому ряду глядачів військового параду на честь Дня Незалежності. “Якщо хоч один солдат – колишній, нинішній або майбутній – надихнеться парадом, якщо в комусь прокинеться совість і обов'язок, а комусь прибуде віри і сил, значить, парад все ж недаремний”, – написала напередодні журналістка та громадська активістка Анастасія Береза.    

Свою головну «подію року-2013», а може, й останніх трьох років, Віктор Янукович зустрів із відверто дурним виразом обличчя. Складалося враження, що президент надягнув якусь гумову маску – адже хіба може посмішка триматися без жодних змін протягом довгих хвилин?