Вибори Президента України, які відбулися 25 травня, мають історичну вагу. Наш народ захистив рідну державу, підтвердив її соборність та унітарність і схвалив європейський вибір. Обрання нового глави держави, на якого покладено виняткову відповідальність перед людьми, є лише першим кроком до перевтілення країни. Моральний обов’язок влади – невідкладно провести дострокові вибори Верховної Ради України. У нинішньому складі парламенту досі присутні сили, які відображають трагічну добу зрад і корупції, а не очікування людей.

Днями минуло півроку від «чорної суботи» 30 листопада 2013 року, від побиття євромайданівців під монументом Незалежності. Саме тоді почався справжній Майдан. Ця подія вже стає історією. Про неї згадує Микола Бондар – сотник 4-ї (козацької) сотні самооборони Майдану («в миру» – фермер і підприємець).       Смерть Лесі Ґонґадзе  

  Наприкінці травня у життєпис української композиторки Вікторії Польової додалися дві важливі події – авторський концерт «Мартиролог» і перемога на міжнародному конкурсі композиторів духовної музики «Роман Сладкоспівець» (де членами журі були Владімір Мартинов і Алєксандр Кнайфєль). Найбільш відома і широко виконувана за межами України вітчизняна авторка поговорила з нами на одну з найважливіших для неї, та водночас важку для інтерв’ю тему – духовну музику.  

Ідея дострокових виборів до Верховної Ради втрачає свій початковий імпульс. Із вимоги Майдану (чи навіть краще сказати «вимоги часу») вона перетворюється на щось, покликане переформатувати політичний уклад під певні обличчя. Відтепер перспективу дочасних виборів ототожнюють насамперед із майбутнім президентом. У цьому підході криється пастка. Якщо ідею дострокових виборів завести у площину з’ясування політичних взаємин, то невдовзі вона вичахне. Нова Верховна Рада потрібна суспільству, а не політикам.  

 

Іще місяць тому видавалося, що чекати 25 травня – надміру довго. Зсередини гриз сумнів: чи вдасться довести кампанію до кінця? Якийсь час Україну вели до роздоріжжя, коли вона мала вибирати, чи вводити військовий стан і зривати виборчу кампанію, чи залишатися на хиткій платформі й терпіти дошкульні випадки з боку ворогів, очікуючи вирішального дня. Але вибори відбулися. Недільного дня на більшості виборчих дільниць панувала направду святкова атмосфера – хто голосував, той зрозуміє. Але щойно виборці увійшли у смак «свята демократії», свято завершилося першим туром.

Українська влада ініціювала процес заборони Комуністичної партії. Таким чином, партія серпів і молотів вдруге в історії Незалежної України може опинитися у «чорному списку». В 1991 році її забороняли за участь у ДКНС, а цього разу можуть покарати за сепаратизм і підривання суверенітету України. Правоохоронні органи назбирали достатньо матеріалу для кримінальних справ і всіляких адміністративних покарань – аж до найбільш суворого. Питання в політичній волі керівництва державою.

Виглядає на те, що так званий феномен ВО «Свобода» вичерпав себе – партія-відкриття минулої парламетської кампанії (листопад 2012 року) невпинно втрачає підтримку суспільства. Це чітко демонструють як соціологічні опитування, так і суспільне сприйняття цієї партії у її базових регіонах – Львові, Івано-Франківську та Тернополі. 

Дуже небагато киян насправді знають, що в Києві, крім президентських та виборів голови міста, відбуватимуться вибори до Київської міської ради. Це не дивно — події на сході та півдні країни і президентська боротьба відсунули й без того не надто популярну тему місцевих виборів у столиці на задній план. І якщо серед 19 кандидатів на посаду міського голови є низка рейтинґових політиків, то списки до столичної міської ради поки що не відзначено пильною увагою. А вартувало б…  

Кіно є одним з тих видів мистецтва, яке потрібне людині навіть у часи революції, війни чи економічної стагнації країни. І незважаючи на те, що в Україні наразі поєднані всі три екстрім-ситуації, кіно парадоксальним чином залишається актуальним. Поява сценарію «Smiling!» («Посміхайтеся!») про видатного радянського джазмена Едді Рознера – влучний цьому доказ.