Мар’яна і Тарас Прохаськи потішили своїх малих і дорослих шанувальників новою книжкою про кротячу родину – із загадковою назвою «Куди зникло море». На щастя, зникло не саме море (хоча сучасна політична ситуація викличе у дорослих читачів саме таку асоціацію), а лише картина із морським пейзажем. Власне, цей твір прикрашав інтер’єр бару «Під дубом», і його господар Їжак дуже його цінував.

 

Справжні книжки не відпускають ще довго після того, коли останню сторінку перегорнуто. Історія їхніх героїв проростає в читачеві, як зерно, кинуте в добрий ґрунт. Саме цей образ із Ісусової притчі про сіяча насамперед спадає на думку, адже й повість Дороти Тераковської «Мишка» (в оригіналі – «Poczwarka» (2001) написана як притча про сучасних Адама і Єву, про творення і хаос, про вільну душу й обмежене тіло, про людину й Бога, спротив і примирення.    

Або як спосіб існування білкових тіл у молодіжних романах польської та української письменниць   У грудні львівське видавництво «Урбіно» потішило продовженням історії про Лінку Барську від польської письменниці Йоанни Яґелло в перекладі Божени Антоняк. З попередніми подіями в житті головної героїні читачі могли познайомитись на сторінках роману «Кава з кардамоном», що вийшов друком на початку минулого року. Цього разу в якості кулінарної метафори життя своєї героїні Йоанна Яґелло використовує шоколад з чилі.