Цієї ночі (проти 29 серпня) П’ятий Прикарпатський батальйон територіальної оборони прибув у розташування делятинської військової частини. Тут їх зустріли родини вигуками: «Герої!». Позаду хлопців залишилося 50 днів війни і дві доби переїзду, впродовж якого їм услід уже кидали: «Дезертири».
Знимка Олени Нечвідової з Делятина
«Прикарпатський батальйон у повному складі, а це 400 військових, дизертував із зони АТО», – повідомили вчора вдень стрічки новин. А у вступному слові до засідання РНБО президент Порошенко заявив, що командири тих батальйонів, які самовільно залишили поле бою будуть покарані зі всією суворістю, бо поставили у надскладне становище своїх бойових товаришів, зокрема і в Іловайську.
«Дивна в нас країна. Дизертирів зустрічають як героїв. І не розказуйте мені про розбиті автобуси і таке інше. Бо чомусь батальйони з Дніпра, Запоріжжя, Сум стоять. Стоять на передових і не втекли до спідниці дружин. Вони просто зустрічають ворога у важку хвилину, в час коли почалось вторгнення. А дехто, коли почалась війна, захотів "перепочити" дома. Знаєте, що сказали мені вчора хлопці з Камянця-Подільського? Най тікають, кажуть, але нехай і під час нашої перемоги теж залишаються дома», – це емоційна позиція франківського військового кореспондента від Міноборони Тараса Греня, яку він висловив вночі на своїй сторінці у Facebook.
То дезертири, чи герої? Історія насправді далека від однозначності.
Прикарпатський батальйон в дорозі домів супроводжували, окрім високих військових чинів, які то з’являлися, то зникали, ще й запорізькі та вінницькі волонтери, що провели колону аж до місця постійної дислокації. Вже надто підозрілою цим активістам здалася поведінка армійських чиновників.
Інна Сидоренко, волонтер ГО «Чесне Запоріжжя»:
«На запорізькому блокпосту стояли розірвані автобуси і хлопці з 5 батальйону, мокрі і голодні. Ми думали, що вони чекають на супровід, а виявилося, що їх не пускають і змушують здавати зброю. Це ті, хто у свій час прийшли на місце 72 бригади, вивозили поранених. І все це на жовтих шкільних автобусах, на зміну яким так і не прийшла бронетехніка».
Знимка Олени Нечвідової з Делятина
Запоріжці розповідають, що на вимогу здати зброю бійцям не представили жодного наказу у письмовій формі. Все усно, з посиланням на міністра оборони особисто. На Кіровоградщині їхню колону оточили снайпери та вантажівки – змусили повернути вбік від траси. Там забрали «важку» зброю, а це «мухи» і гранати. Волонтерам видалося, що командування тягне час, постійно шукає приводу не продовжувати рух на Івано-Франківщину.
Заступник командира батальйону майор Володимир Карелов:
«Чудово, що ми зберегли людей. Хто скаже мені, що ми дезертири? Ми вивели людей із пекла. Якби комбат вчасно не прийняв рішення, втрати би були непомірні. Коли ми всі зібралися в Розівці, це було диво. В умовах, коли відсутній будь-який зв’язок, ми виходили частинами. Батальйон був розкинутий на 50 кілометрів. У нас були рухомі загони, які їздили на приватних машинах, щоби коректувати, попереджувати. Хлопці наші такі, що я би їм при житті поставив пам’ятники. Коли в тебе цілять з-за кордону, а ти не можеш дати відсіч – це нечесна війна».
Знимка Олени Нечвідової з Делятина
Поки що статус перебування бійців на Прикарпатті ще не визначений. По-перше, потрібно дати їм відпочити після здачі зброї в частині й обліку того, що привезли, а що згоріло.
Детальніше про ситуацію з Прикарпатським батальйоном у наступних репортажах «Z».
29.08.2014