Наприкінці березня вийде ілюстроване видання одного із знакових романів української літератури – «Московіада» Юрія Андруховича. Книжка, що вперше побачила світ понад тридцять років тому – у 1992-му, нині виходить в художньому оформленні Романи Романишин та Андрія Лесіва (Творча майстерня «Аґрафка»).

Час перед Першою світовою війною натякав на великі зміни, які мали статися з Австрією, Польщею та Україною. Кожна з них мала вивільнити свій стовбур і попри біль та невміння жити окремо, йти своїм шляхом.

Ця книжка примножує світло, дає надію, вона для тих, що в хвилини затишшя «на нулі» хочуть чогось людського, справжнього, рідного і високого водночас, вона – для нас, щоб не втратили віри у справедливе вирішення смертоносних баталій, коли над народом чуває сам Бог.

Може, вихід відкриється тоді, коли припинити його шукати? Важливо тільки те, що шукаючи кожен новий вихід, поволі знаходимо себе.

За дві тисячі літ од розп’яття Бога світ не змінився ні на йоту. Тільки шибениці і трибунали, танки й бетеери, кумулятивні гранати, пластикові бомби і стинґери… лише вони, здійснивши акт помсти, відновлять гармонію світу, яка зветься – справедливість.

Документальна книжка містить фрагменти листувань захисників «Азовсталі» з їхніми близькими, коли гарнізон був у оточенні, а також вірші Анастасії Дмитрук та ілюстрації художників, чиї роботи присвячені оборонцям.

У кінці року час думати про підсумки. Чи не щороку ми кажемо собі, що цей рік зовсім інший, тому й підсумки не такі, як завжди, але цьогоріч вони геть інші.

Філософський есей «Родинна Європа» заслуговує на те, щоб його про- і перепрочитали українці у час, коли велика кількість нашого народу перекочувала через кордон з Польщею і тимчасово осіла на берегах Вісли, Одри та Дунаю.

Цьогоріч Познанське товариство ім. Івана Франка видало «Сталінку» і «Дофін сатани» у польському перекладі Анни Коженьовської-Бігун, яка чудово впоралася із завданням, що його не назвеш легким з огляду і на стиль Ульяненка, і на його лексику, і на дві таємниці – любові і смерті.

Василь Портяк – із тих митців, хто прагнув показати, як все непросто. Така оптика народжується не по гарячих слідах воєнних злочинів, вона формується через десятиліття після того, як рани загояться, земля на могилах осяде...