Документальна книжка містить фрагменти листувань захисників «Азовсталі» з їхніми близькими, коли гарнізон був у оточенні, а також вірші Анастасії Дмитрук та ілюстрації художників, чиї роботи присвячені оборонцям.

У кінці року час думати про підсумки. Чи не щороку ми кажемо собі, що цей рік зовсім інший, тому й підсумки не такі, як завжди, але цьогоріч вони геть інші.

Філософський есей «Родинна Європа» заслуговує на те, щоб його про- і перепрочитали українці у час, коли велика кількість нашого народу перекочувала через кордон з Польщею і тимчасово осіла на берегах Вісли, Одри та Дунаю.

Цьогоріч Познанське товариство ім. Івана Франка видало «Сталінку» і «Дофін сатани» у польському перекладі Анни Коженьовської-Бігун, яка чудово впоралася із завданням, що його не назвеш легким з огляду і на стиль Ульяненка, і на його лексику, і на дві таємниці – любові і смерті.

Василь Портяк – із тих митців, хто прагнув показати, як все непросто. Така оптика народжується не по гарячих слідах воєнних злочинів, вона формується через десятиліття після того, як рани загояться, земля на могилах осяде...

У чому ж вічність Лондона від Giacomo Brunelli? У його вічній атмосфері. Це загадкове місто, яке повне чарів, бо все навкруги реальне і нереальне водночас. Власне, у цих розмитих темних фотографіях і живе дух міста.

Розмова про отцей Вічний календар понесла мене на вітрилах моїх особистих спогадів у мою пам’ять – це і є ознакою мистецького твору: правдивості одкровення в оповіді і знову – через зміст – поєднання наших особистих Вічних календарів.

У поетичному таланті та особливості цієї зірки годі сперечатися. Кожен текст, попри малу кількість слів як основну ознаку, тяжіє до інтертекстуальності і глибини. Кожне слово підібрано філігранно та ідеально.

Антологія «Крім «Кобзаря» Михайла Назаренка саме в сукупності творів і розважань про них та їхніх авторів виразно прокреслює цілий шлях національної культури від «Малоросії» до «України».

Твори української письменниці із Бразилії Віри Вовк, яка відійшла у засвіти влітку цього року, викликали зацікавлення читачів ще з періоду відновлення незалежності України і стали предметом кількох досліджень, зокрема й монографії Надії Гаврилюк.