Антологія «Крім «Кобзаря» Михайла Назаренка саме в сукупності творів і розважань про них та їхніх авторів виразно прокреслює цілий шлях національної культури від «Малоросії» до «України».
Твори української письменниці із Бразилії Віри Вовк, яка відійшла у засвіти влітку цього року, викликали зацікавлення читачів ще з періоду відновлення незалежності України і стали предметом кількох досліджень, зокрема й монографії Надії Гаврилюк.
Грицько вмів і хотів слухати! Його вміння відчувати Справжність свідчило про присутність чогось загадкового – в його природі та характері таланту як поета українського, що, за Франком, «болить чужим і власним горем»
І в поезії, і в прозі мистець залишається вірним одній наскрізній темі. Його цікавить людина із властивостями, людина вразлива, котрій існування завдає болю, і способи виживання такої особистості серед насильства, жорстокості й світового абсурду.
Поезія під час війни є документуванням фактів чи емоційних зсувів. Вона містить історичність, давність та претендує на те, щоб в зафіксованій формі передати це наступному поколінню, тобто здатна будувати нові способи розуміння того, що відбувається і того, що вже сталося.
Польське видавництво Pogranicze під керівництвом Кшиштофа Чижевського готує публікацію творів Сергія Жадана. Книжку «Krzycz, ptaku» укладуть із нотаток українського письменника, нагородженого учора медаллю «За оборону міста-героя Харкова», а також добірки його нещодавно опублікованих віршів.
«#Моя УПА» – книжка про людей, які зазнали переслідувань, арештів, репресій і які залишилися незламними й нескореними у своїй боротьбі. Це голоси живих свідків, їхні емоції і спогади з плином часу не втратили актуальності, адже віддзеркалюють сьогодення.
Війна увиразнює відчуття та усвідомлення. Її екзистенційний досвід дає іншу візію життя і культури. Цей досвід прагне нового слова. Поезія як спонтанний вибух важливого, наболілого, сутнісного зароджується з самих життєвих глибин, вражає неочікувано сильно, назавжди.
