Авторський алгоритм абетки асоціацій

Авторський алгоритм абетки асоціацій Наталії Королевич

Історія мого знайомства з творчістю Наталії Королевич цікава, а подекуди й фантастична. Десь рік тому я писала про цю книжку в контексті рубрики “Нові надходження” на роботі в бібліотеці. Але це була тільки перша частина нашого знайомства. Нещодавно тому ми зустрілись у Кракові. Отак, українці прийшли знайомитись з українською поеткою в українську каварню в Кракові – такі наші реалії. Але мені йдеться про інше. Про Наталію Королевич ми згадали під час пари з Галиною Когут випадково і я раптом перенеслась у довоєнний час, коли писала про прекрасне. Згадала про збірку «Видих і вдих», про улюблену бібліотечну атмосферу та відчуття дому.

Приїзд Наталії Королевич означав нашу зустріч. І відповідно — невелику презентацію цієї незвичної збірки, яка встигла з'явитися на світ поміж коронавірусом і повномасштабним вторгненням, трохи потішити читачів.

Як виявилось, у збірки є цікава історія створення. Спробую коротко її переказати зі слів самої авторки. Наталія Королевич – вчителька української мови та літератури у селі Тязів Івано-Франківської області. Вона активна і натхнена, пише вірші та етнологічні розвідки для журналів. До ювілею Незалежности України (я символічно пишу цей текст у День незалежности Польщі) проводили конкурс «30 слів про Україну»,у якому пані Наталія перемогла. Її текст був довершеним і філігранним, віддзеркалював найточніші українські поривання і бажання.

Уявляю Україну українською.

Упевненою, уславленою, унітарною.

Увінчаною успіхом усталеним.

Уявляю Україну  –  усміхненою...

Урочисто уквітчаною.

Усепрощальною. Усерозумійною.

Упізнаваною усюди.

Увічненою. Усталеною.

Уявляю Україну улюбленою для українців...

Усіма. Усупереч усьому!

Уявляю Україну утвердженою!

 Цей текст став для Наталії Королевич відправною точкою її особливого поетичного стилю. Вона продовжила писати вірші, всі слова яких починалися на ту саму букву. І про И, Й, Ь авторка не забула. Через деякий час популярність цих віршів у інтернеті набула нових обрисів і під кінець 2021 року у Франківському видавництві «Лілея» вийшла поетична збірка «Видих і вдих…»

Передмову до неї написав відомий Івано-Франківський літературний критик Євген Баран, який високо оцінив поетичний талант своєї колишньої студентки. А Тарас Прохасько сказав, як завжди лапідарно, кілька слів про конструкт цієї поетичної збірки.

Останні тижні мене не покидали думки щодо тези Прохаська у «НепрОстих», яку я сформулювала приблизно так: величезне людське життя, нескінченність наповнених нескінченністю секунд поступово зредуковуються до кількох слів.

Саме про цей талант лапідарності і вміння умістити Всесвіти в кілька слів і говорить Тарас Прохасько в описі цієї збірки, саме про це йдеться його Францу в «НепрОстих».

Тому я відкриваю і перечитую вірші Наталії Королевич геть інакше. Переді мною постає не семантичне завдання, а питання форми і наповнення цієї форми змістом.

У поетичному таланті та особливості цієї зірки годі сперечатися. Кожен текст, попри малу кількість слів як основну ознаку, тяжіє до інтертекстуальності і глибини. Кожне слово підібрано філігранно та ідеально: авторка ніби складає пазл, де кожна частинка має своє місце і свою форму. Кожне слово вимагає бути на своєму місці, кожна літера вимагає найкращого слова.

Писати як дихати. Очевидно, це основне правило авторки, яке лягло в основу назви збірки.

Очевидно, що рік тому я писала про Любов.

Любов лікує (лякає?) людей…

 

Легко? Ласкаво..

Любитися легше липневим літом.

Лікуватися - лісом, любистком, лавандою.

Лляною льолею леліє любов легесенько,

Лякаючись лицемірства.

Латаємо ламані лінії

Лабіринту Любови...

Лебедина любове, лікуватимеш лагідно?

Ефемерні, проте влучні слова змальовують ідилічну картину любові влітку. Сонячного ранку і теплої ночі, коли всі закохані мріють про щастя з людиною, яку обрало серце.

Тепер мені йдеться про інше. Я перечитую деякі тексти, аби осягнути багатошаровість філософсько-інтелектуальних символів.

Емоції - енергетичний еліксир.

Елементи ейфорії - екзотичні епізоди?.

ексклюзивні ескізи?..

етикетні еталони?...

Епіцентр ейфорії - то епатаж, експресія, енергія!

Екстракт емоцій - експортуємо без егоїзму.

Економити на емоціях - то екзекуція, епілог еволюції...

Еквівалент еротики - епідемія емоцій!

У текстах відчитуються особистих досвід і переживання поетки, її поривання і настанови тим, хто читає ці рядки. Зустрічаємо тут і поета, який має писати, щоб світ не впадав у деструкцію, ґазду в горах – українських Карпатах, нашу сильну і красиву державу з такими ж чудовими людьми, сімʼю, любов і щастя.

Як ще один рецепт щастя авторка пише:

«Коли щокою до щоки, щільно,

тоді – Щастя!»

Ця збірка не тільки про прекрасне і невинне, не думайте. Є тут і біль, розчарування і перестороги тим, хто блукає маргінальними стежками. Наталія Королевич здатна рятувати цих подорожніх одним словом, бо слово (особливо у цій збірці) має безмежну силу. Отак і зʼявляється та проходить крізь усю творчість образ ангела-охоронця, який у кілька слів вкладає безмежну мудрість і передає її тим, хто цього потребує.

Огляд поетичний хочу завершити текстом, присвяченим рідному селу поетки – Тязеві.

Це місце народження, формування і місце сили. Тут коріння, яке не дозволяє бути відірваною від грунту, тут закарбовано все життя Наталії Королевич. Відчуття власного коріння і безумовна любов до рідного, свого наділяє цю збірку справжністю. Бо тільки вдома можна бути собою.

Трепетно, тепло тут так у Тязеві...

То - твій талан і талант!

Тоді і тепер

Тязів триває тобою!

Тихо тривожиться..

Тішиться!

Тісні тенета - твої тіні й традиції.

Тож твердо тримайся товариства

тязівського!

Твори Тязівський Текст тижнями - і Тисячоліттями.

Твоя твердиня.

Твій талісман.

Твій Тязів.

І Наталія Королевич, і Галина Когут, яка організувала нам зустріч з авторкою у Кракові, не забувають своє рідне село. На світі багато гарних міст, сіл і вулиць, але рідний дім, місце народження і становлення залишається в душах назавжди.

Напевно, ця любов і плекання памʼяті і є однією з необхідних складових щастя. Одразу згадуєш свої місця памʼяті, відкопуєш у свідомості давно закинуті спогади, намагаєшся таврувати себе місцем, аби пронести цю любов крізь терни до зірок.