Це реквієм за загиблими побратимами, про яких ніколи не забудеш. Це буденність війни, якою вона є насправді – без героїзації та ідеалізації, показ неможливості людської психіки підготуватися до цього, звикнути.

Важливість мітологічних фігур, які провокують рефлексію і їхнє використання як інтерпретації моделей сучасності, саме в тому, що вони видаються універсальними. Відтак художній твір постає частиною ритуальної практики, кінцевою метою якої є актуалізація мітологічного знання.

«Повернення Білого ворона» – розгорнений спогад про труди і дні покутського сільського інтелігента, талановитого графіка-екслібриста, самовидця і громадського діяча, спортовця – Емануїла Храпка (1947 — 1999).

На війні ми переважно пильно вглядаємося в порожнечу... Вал різного межового досвіду інтенсивно входить у тебе і накопичується. Проте на його осмислення часу немає.

Книжка Юлії Ілюхи «Мої жінки» (Книга року ВВС 2024) кровить й не піддається жодним кровоспинним засобам, жодне болетамівне не здатне пом’якшити спазмів від читання цих історій.

«Видавництво Старого Лева» святкує 23 день народження і з цієї нагоди влаштовує для прихильників і читачів фестиваль несподіванок, сповнений перфоменсів, майстерок,концертів та зустрічей з письменниками.

У п’ятницю, 29 листопада, на екрані Мистецької бібліотеки транслюватиметься один із творчих вечорів Юрія Андруховича – поетичний, з серії літературних і музичних заходів «Перфо-салон», що засновані на відеоархіві Віктора Неборака.

Ідеальности у поетичному перекладі, власне, не існує — існують тільки перекладацькі стратегії людини, які приймають для того, щоб якось правильно передати авторове слово мовою перекладу. Вочевидь, таких стратегій і «правильностей» буде стільки, скільки людей за це візьметься.

У книжці «Бабуся вмирати не любила» ідеться про шахтарську сім’ю з Донбасу, у «Ану бігом ходіть їсти!» – про сільську галицьку. Отже, маємо справу з географічними, національними – соціальними, релігійними, політичними, культурними, психоментальними полюсами, які й лежать в основі нинішньої війни.

Ідея «хронікальності» втілена в ретельній документації, якою аргументовано історично-хронологічні екскурси, суб’єктивні рефлексії про діяльність Органного залу, виконавців і роль органного мистецтва в інфраструктурі музичного життя європейського простору.