Ідеальности у поетичному перекладі, власне, не існує — існують тільки перекладацькі стратегії людини, які приймають для того, щоб якось правильно передати авторове слово мовою перекладу. Вочевидь, таких стратегій і «правильностей» буде стільки, скільки людей за це візьметься.

У книжці «Бабуся вмирати не любила» ідеться про шахтарську сім’ю з Донбасу, у «Ану бігом ходіть їсти!» – про сільську галицьку. Отже, маємо справу з географічними, національними – соціальними, релігійними, політичними, культурними, психоментальними полюсами, які й лежать в основі нинішньої війни.

Ідея «хронікальності» втілена в ретельній документації, якою аргументовано історично-хронологічні екскурси, суб’єктивні рефлексії про діяльність Органного залу, виконавців і роль органного мистецтва в інфраструктурі музичного життя європейського простору.

Збірка поезій “У Бога під серцем” сестри Антонії Шелепило має наскрізну метафору “сонця всіх сонць”, що є втіленою любов’ю Бога до людини, яка постійно прагне “вийти з печери”, з темряви на світло, щоб побачити сонце нового дня.

Євген Чикаленко постає у романі «Пан» у всій багатовимірності й суперечливості своїх іпостасей — як землевласник і агроном, як щедрий донатор задля просвітництва, як фундатор щоденної української газети «Рада», як меценат і натхненник визначних митців і науковців...

Богдан Смоляк видав книжку поезій, що мала б побачити світ ще в 70-х роках минулого сторіччя як його дебютна збірка. Тоді, в силу обставин і радянських умов, не вийшло. Та це слово відлунює, не піддається Хроносовим снам. Адже не зблякло. Не загубилося.

Вростати у цей стрімкий пейзаж, де водночас тепло пульсує жовтава багряність янтарного світла, глибока синювата зелень принишклого горизонту, коричневі й сірі відтінки непробуджених ще ранків, коли чути голосне скапування туману в горнятко твоєї кави, коли чути вітер, що підбирає акорди на гігантських цимбалах часу...

Авторка витинає історії своїх героїнь зі зболеного паперу життєвостей, оживлюючи тих, чиї тілесні долі обірвані, але чий слід у історії триває, проступаючи в сьогоденні дедалі сильніше.

Він давав своєму оточенню відчуття свободи, усвідомлення необхідності бути собою, реалізувати закладений творчий потенціал, демонстрував доречність звернення до власної підсвідомості.

Ця антологія для поціновувачів доброї літератури. 14 оповідань – дуже різних стилістично і тематично: від гротескної сатиричної фантасмагорії до соціальних, психологічних, екзистенційних драм і трагедій.