Сама любов тут має різні імена й умовні позначки: це стихійне лихо, це смертельний вирок, це тихий промовистий погляд, це бути благословенним, це любов-свобода, це ідеальна платонічна любов, це врешті-решт, нестримний сексуальний потяг на березі любові, що метафорично названа Латорицею…

Книжка Марини Макущенко «Таємне життя дивозвірів Марії Примаченко» — це унікальне арт-видання для родинного читання, на сторінках якого — історія порятунку картин від пожежі, що виникла під час атаки російських військ на смт Іванків у лютому 2022 року.

Хоч у пʼєсах і йдеться про соціальну та політичну дійсність, але особистий голос — стиль, бачення, емоційне проживання історії — для драматургів стає важливішим за документ. Утім фіксація дійсності насправді є важливою для подальшого осмислення.

Чимало віршів, написаних ще з 2014 року, умовно кажучи, про війну, хоча без репортажної фіксації війни. Усе, що сьогодні пишеться, — воно так чи інакше про війну. Навіть, якщо ти пишеш про любов, то це любов у час війни.

Ті, хто пішли на війну добровольцями, схожі між собою. Тому хтось упі­знає в цій книжці свого сина, чоловіка, брата… А як тепер жити їхнім найріднішим? Як долати щоденну тривогу і біль, який, здається, проникає в кожну клітину тіла? З думками про це мати і наважилася писати книжку.

Війна має доленосний, сакральний вимір. Це шанс для українців почати «з чистої сторінки», реалізувати свою екзистенцію без засадничих світоглядних узалежненостей та неповноти суспільно-політичного та культурного розвитку.

Це велике внутрішнє випробування: знайти в собі світло, попри те все, що відбувається. Світло є в кожному, але не завжди ми знаходимося в тій частині себе, де воно стає видимим. Тепер часи, коли це може бути дуже далеке, мерехтливе світло.

Книжка “Тут були ми” найперше про любов, і про вдячність людини, яка любить, іншій людині, яка приймає цю любов. Любов всевишня в поезії Артура Дроня — це любов, яка не закінчується навіть там, де закінчується життя.

Гуменюк вивів українську поезію на новий рівень мовної експресії, а в прозі сконцентровано представив різноплановий досвід війни, який попри страждання, біль і смерть дає змогу розпрощатися з останньою імперією, уможливлює вільніше життя у майбутньому.

Оповідку Романа Онишкевича варто прочитати в першу новорічну ніч, бо вона нагадає про те, що «Христос народився не у Львові»: історія воїна й сестри милосердя – містичний діалог людської душі з янголом-охоронцем та ...різдвяний буклет туристичного Львова.