Збірка поезій “У Бога під серцем” сестри Антонії Шелепило має наскрізну метафору “сонця всіх сонць”, що є втіленою любов’ю Бога до людини, яка постійно прагне “вийти з печери”, з темряви на світло, щоб побачити сонце нового дня.

Про якісь незнані, ще непізнані їй метафори. Про ожину терпкої ночі кохання, ожину дотиків болю, відвертості й пізнання, ожину справжньої поезії...

Усі ті розмови, які ми чуємо чи підслуховуємо, зумисно і випадково, стають уже й нашими розмовами. І ми мимовільно стаємо до них причетними.

“Що востаннє у тебе викликало захоплення?”. Позаяк саме здатність захоплюватися пробуджує певний імпульс до думки і водночас до співтворення сенсів тексту поетичної збірки “Підзамче Mon amour” Любомира Серняка.

Ще в дитинстві я знайшла стару і єдину ретро-знимку 1930-х років красивої і юної бабуні, яку переглядаю, у пам’яті відновлюючи затерті спогади

Книжка “Тут були ми” найперше про любов, і про вдячність людини, яка любить, іншій людині, яка приймає цю любов. Любов всевишня в поезії Артура Дроня — це любов, яка не закінчується навіть там, де закінчується життя.

В українській бароковій літературі поширений мотив моря — людського життя та корабля. Від цього екзистенційного мотиву барокового моря слід відштовхуватися, читаючи збірку Василя Махна «Одновітрильний дім».