«…ну, навіщо ж? Уже закінчився цей проклятий 2020-й, який стількох прекрасних забрав, і ірраціонально вірилося, наче потім буде звільнення від законів смерті чи хоча б передишка», – так писала про смерть Сергія Проскурні культорологиня Валентина Клименко. Наступний після того рік, тобто 2021-й, знову шокував втратами. Хочеться себе смикнути за язик: смерть – це ж завжди невчасно… Але таки справді: біль деяких втрат аж надто великий.
«Наступного разу знов на похороні». Під такою назвою Zbruč наприкінці грудня опублікував колонку Олександра Бойченка. Автор гірко дивується, наскільки гротескно в теперішньому суспільстві переплітаються низькі новини із таблоїдів і клікбейт соцмереж із печальними втратами великих.
У 2021-му відійшли у вічність люди-[буквально]-епохи, які прожили по сто або близько того років, але втратили ми й молодих. Багатьох забрав ковід…
Згадаймо ж нині тих, хто у 2021 році навіки залишились.
СІЧЕНЬ
Володимир Черняк
26.10.41 – 18.01.21
18 січня від ковіду помер один зі засновників Народного руху України за перебудову, народний депутат кількох скликань, доктор економічних наук Володимир Черняк.
Професор політології Олексій Гарань згадував у інтерв’ю Z про те, як був довіреною особою Черняка: «Він був безпартійним економістом. Безпартійний економіст у Радянському Cоюзі – це диковинка. Він говорив про плюралізм в економіці, плюралізм у політиці».
Панові Володимиру було 79 років.
Ларрі Кінг
19.11.33 – 23.01.21
23 січня відійшов у засвіти славетний американський телеведучий Ларрі Кінг.
Кінгові було 87 років. Взимку він хворів на ковід і потім зле чувся.
Його батько Єдді Зейґер мігрував до Америки із Коломиї.
ЛЮТИЙ
Сергій Проскурня
28.11.57 – 1.02.21
«Нарешті спитаймо себе: чому, попри таку неймовірну кількість втілених проєктів, постать Сергія Проскурні лише тепер, по його смерті, вражає своєю масштабністю? Чи не кожен, хто його знав, згадує спільні творчі зустрічі і мистецькі дійства, а розум дивується: хіба ж могла одна людина довершити стільки добрих справ? Таємниця цього парадоксу проста: він творив, а потім скромно відступав убік. Його приваблювала не слава – йому важливо було творити», – писав на Zbruč’і віцеректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.
Великий український режисер, артист, продюсер Сергій Проскурня помер 1 лютого на 64-му році життя.
У професійному портфелі Проскурні – постановки вистав, керівництво в театрах і оргкомітетах, організація державних урочистостей, фільми, концерти, перформанси. Проскурня був засновником фестивалю «Мистецьке березілля», стояв біля витоків «Золотого лева». Доклався до створення фестивалю популярної пісні та сучасної музики «Червона рута». Був режисером «Вивиху». Брав участь у дебюті поетичної групи «Бу-Ба-Бу». У 2013–2014 втілив проєкт «Наш Шевченко»; під час зйомок записав на Майдані Сергія Нігояна з віршем «Кавказ».
У 2014-му казав у інтерв’ю Z: «Можливо, комусь те, що я зараз скажу, здасться цинічним, але ми повинні пройти через ці випробування, тому що це процес очищення. Не можна одужати, не борючись з хворобою… Ми присутні, беремо активну участь у процесі формування нового канону України. Це не дарується. Це треба виборювати, це треба вигризати, це треба виривати, за це треба просто проливати кров».
БЕРЕЗЕНЬ
Анатолій Зленко
2.06.38 – 1.03.21
1 березня помер Анатолій Зленко – перший міністр закордонних справ України.
«Він був особливим міністром. Справжнім міністром», – згадував Данило Лубківський.
Зленко очолював МЗС у 1991–1994 роках. Потім – із жовтня 2000 року до вересня 2003-го.
Помер у віці 83 років.
Адам Заґаєвський
21.06.45 – 21.03.21
21 березня відійшов у засвіти польський поет, прозаїк, есеїст Адам Заґаєвський, уродженець Львова, автор поетичної збірки «Їхати до Львова».
Сім’я Заґаєвського покинула Львів, коли хлопчик мав чотири місяці – під час примусового виселення поляків із на той час уже радянської Галичини. Адам виростав у Кракові, у родині й середовищі, де навколо всього львівського існував справжній культ, а кожна згадка про Львів була майже святинею. «Зрозуміло, що тут йшлося про символічне повернення до Львова – адже справжній поет не повинен мати батьківщини», – тлумачив український історик Ярослав Грицак.
«Немовля, яке вивозять зі Львова, потім тужить за чимось, чого, власне, не знало», – писав у мемуарах сам Заґаєвський.
Адам Заґаєвський був одним із найвідоміших поетів у Польщі. Його твори перекладені англійською, французькою, німецькою, іспанською, каталонською, шведською, словацькою та іншими мовами. Неодноразово номінувався на Нобелівську премію з літератури.
Помер у віці 75 років.
КВІТЕНЬ
Принц Філіп
10.06.21 – 9.04.21
9 квітня спочив чоловік королеви Великої Британії Елізабет II – принц Філіп, герцог Единбурзький. Він лише два місяці не дожив до свого столітнього ювілею.
Філіп одружився з Елізабет 1947 року, за п'ять років до того, як вона стала королевою. Він був принцом-консортом найдовше в історії Об’єднаного Королівства. У подружжя 4 дітей, 8 онуків і 10 правнуків.
Володимир Яворівський
11.10.42 – 16.04.21
16 квітня помер Володимир Яворівський – письменник, лауреат Шевченківської премії, ексголова Національної спілки письменників, народний депутат I, II, IV–VІІ скликань.
«Я все-таки письменник, мені це цікаво», – розповідав Яворівський кореспондентові Z у лютому 2013 року. Тоді він прийшов на суд над Юлією Тимошенко і був першим депутатом, кого випровадив із зали скандальний суддя Кірєєв.
Володимиру Яворівському було 79 років.
СЕРПЕНЬ
Євген Марчук
28.01.41 – 5.08.21
5 серпня у віці 80 років помер Євген Марчук, перший голова Служби безпеки України, четвертий прем’єр-міністр України.
Понад 30 років працював у структурі радянських спецслужб. Перед розпадом СРСР був першим заступником голови КДБ УРСР. Був на службі і в 5-му управлінні КДБ, яке займалося переслідуванням дисидентів. Розповідав, що його ставлення до цих людей змінилося після того, як він вивчив архіви про національно-визвольний рух і особисто спілкувався із дисидентами.
У 2015–2019 роках представляв Україну в Тристоронній контактній групі.
Причина смерті – ковід.
Олександр Ройтбурд
14.10.61 – 8.08.21
8 серпня пішов із життя український художник Олександр Ройтбурд.
В останні роки Ройтбурд хворів. В одному з останніх інтерв’ю розповів, що погано спить і ходить. Помер на 60-му році життя.
Наприкінці 2017-го виграв конкурс на посаду директора Одеського художнього музею. Це стало початком великих баталій з місцевою владою, яка кілька разів намагалася звільнити його. Крапку в цій історії у червні 2021 року поставив Верховний Суд – колегія встановила перемогу Ройтбурда.
У 2019-му Ройтбурд став кавалером ордену капітули незалежного культурологічного часопису «Ї» «За інтелектуальну відвагу» – «за гідність та відвагу у творенні новітніх візуальних та вербальних сенсів».
Сергій Ковальов
2.03.30 – 9.08.21
9 серпня на 92-му році життя відійшов у засвіти патріарх дисидентського руху в СРСР Сергій Ковальов, уродженець села Середина-Буда на Сумщині.
Ковальов засуджував інтервенцію Росії в Грузію 2008 року, а в 2014-му різко виступав проти російської агресії в Україні та анексії Криму.
В 2016 році приїхав до Львова на форум з нагоди 40-річчя створення Української Гельсінської групи, іронізуючи, що репрезентує «сам центр імперії зла – Росію»: «Ми колись були імперією зла всі разом, тепер потрошки вона звужується, та не дуже сильно. Та все-таки центр – це Росія».
Роланд Франко
28.03.32 – 11.08.21
11 серпня на 90-му році знайшов вічний спокій останній онук Івана Франка – Роланд-Олександр Франко, син Тараса Франка, другої дитини подружжя Івана Франка та Ольги Хоружинської.
«Я народився і виріс у Львові у двоповерховому будинку, побудованому моїми дідусем поетом Іваном Франком. У 1950 році радянська влада, по суті, змусила мого батька Тараса (він був середнім сином Франка) переселитися з сім'єю зі Львова до столиці… У ті роки народ в Галичині вів збройну боротьбу з імперським комуністичним режимом, а сім'я Франка була духовним символом опору. Тому нас вирішили вислати», – згадував у інтерв’ю.
У радянські часи Роланд Франко працював у сфері промисловості, спеціалізувався на приладобудуванні. Після здобуття Україною незалежності пішов на дипломатичну службу. Долучився до створення української станції «Академік Вернадський» в Антарктиді. Заснував Міжнародний фонд Івана Франка.
Чарлі Воттс
2.06.41 – 24.08.21
24 серпня помер Чарлі Воттс – барабанщик легендарної рокової групи The Rolling Stones.
«Я ніколи не хотів бути частиною цього світу. Я досі живу в часах, коли Атлантику перепливали пароплавом. Якщо щиро, то рок-н-рол мене не надто цікавить», – зізнавався Воттс. Життя провадив теж не рок-н-рольне. Завжди у бездоганно скроєній маринарці, він не брав участі у диких імпрезах, не пробував стимуляторів, не ганявся за спідницями. Любив і грав джаз. Його називали інтелектуалом ролінґів.
Влітку, перед самим новим туром The Rolling Stones, Воттс пережив операцію на серці. Наступного року група мала відсвяткувати 60-ту річницю існування і випустити перший за 17 років альбом.
Востаннє Воттс виступив з кумплями 30 серпня 2019 року в Маямі. Закрив концерт ударом у тарілки по зіграному на біс «(I Cant Get No) Satisfaction».
Олександр Петраківський
4.06.88 – 29.08.21
29 серпня від наслідків поранення, отриманого у липні 2014 року в бою з російськими окупантами, помер Герой України підполковник Олександр Петраківський, який був командиром роти 8-го окремого полку спецпризначення ЗСУ. Останні сім років Олександр був прикутий до ліжка.
20 липня 2014 року розвідувальна група Петраківського стерегла колону техніки, котра йшла до аеропорту Луганська. Українські воїни виявили ворожу засідку в районі міста Щастя. Хлопці вступили в бій і врятували побратимів. Петраківський отримав важке поранення голови, однак продовжував керувати діями групи, виносив поранених. Сам Олександр якраз перед пораненням віддав свій шолом одному з підлеглих.
Олександр проходив лікування в Україні, Польщі, Ізраїлі, США.
Помер 33-річним.
БІЛЬ
"…схоже, щойно в добу соцмереж і стрімко помережілих ЗМІ стала можливою її – смерті – тотальна профанація. Суто мистецькі ідеали постмодернізму досягли-таки бездоганної реалізації на практиці. Немає більше істинного й неістинного, піднесеного й ницого, важливого й другорядного, все змішалося в суцільній лавині рівноправних меседжів: на Донбасі обстріляли українські позиції мавпа вкрала труси в Аліни Гросу холєра Проскурня помер на які знаки зодіаку цього тижня чекає приголомшливий успіх скільки нових випадків коронавірусної хвороби зафіксовано в Києві Зеленський провів нараду з губернаторами на Мальдівах зірка серіалу похизувалася фігурою в бікіні блін Ройтбурд не забудьте привітати хто сьогодні відзначає день ангела поліція зупинила п’яного депутата Усик назвав українців і росіян одним народом о і Бельмондо туди ж «Динамо» зганьбилося в товариському матчі ВООЗ оголосила про початок третьої хвилі песики котики мовний срач курва Місько Барбара…"
Олександр Бойченко, "Наступного разу знов на похороні"
ВЕРЕСЕНЬ
Жан-Поль Бельмондо
9.04.33 – 6.09.21
6 вересня у віці 88 років упокоївся Жан-Поль Бельмондо – легенда французького кіно, ікона «Нової хвилі», уособлення акторської харизми.
«Я з’явився в той час, коли глядачі потребували такої постаті, як і моя: подібної на них. Я мав фізичність свого часу: мав пом'ятий писок», – розповідав актор.
Жан-Поль іще хлопчаком вирізнявся яскравою зовнішністю та фізичною силою. Постійно встрявав у халепи, за хуліганство і бійки його тричі виключали зі школи. Займався боксом, входив до збірної Франції. Підлітком йому зламали ніс, який став родзинкою героя-коханця, бунтаря і батяра.
Бельмондо зіграв у понад 80 фільмах. Славу здобув завдяки фільму Жана-Люка Ґодара «На останньому подиху». Інші відомі ролі: «Дві жінки», «Злодій», «Безтямний П'єро», «Улюбленці долі», «Професіонал».
ЖОВТЕНЬ
Місько Барбара
14.11.71 – 11.10.21
У вересні Місько Барбара почав публікувати в інтернеті нову музику з альбому «13 Пісень Про Любов». Альбом, записаний у співавторстві з Юрком Єфремовим на вірші українських поетів, мав вийти у листопаді. У листопаді Місько мав святкувати своє 50-ліття, і львівські художники готували йому презент – футболки з ювілейною тематикою. Та 11 жовтня Барбара помер. У серцях тисячів фанатів – старих і нових – пропульсували рядки: «За своєю душею простягнеш обличчя і руки – але високо і недосяжно вона відліта… Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю».
«Він був у абсолютно прекрасній формі, фізичній та психічній. Він щойно записав новий альбом і готувався ще декілька музичних проєктів запустити із кримськотатарськими музикантами, із джазовими музикантами. Готувався до свого ювілею і насправді дуже тішився цим», – розповіла Міськова дружина Світлана Олешко.
Місько Барбара був співзасновником гурту «Мертвий півень», котрий виник у Львові 1989 року. Однією з найупізнаваніших рис гурту стали пісні на вірші відомих українських поетів. 1998 року Барбара перебрався зі Львова до Києва. Грав у харківському театрі «Арабески».
Згідно з висновком лікарів, причиною смерті був інфаркт.
«…він насправді не вмер у Парижі, – він, Місько Барбара, виїхавши зі Львова і не доїхавши остаточно до Харкова, вибрав собі останній прихисток у храмі, у людській пам’яті, на межі між містами і ріками, між музикою і акторськими перформенсами, поміж землею і небесами…» – писав Мирослав Трофимук на Zbruc'і.
14 листопада, на саме Міськове 50-ліття, колеги презентували альбом «13 ППЛ» під час телемосту між Львовом і Харковом. На презентації художник Ґєник Равський сказав: «Хочу подякувати Міськові. Бо ми живемо і не встигаємо сказати одне одному добре слово, бо здається, що будемо тут вічно...»
Володимир Рутківський
18.04.37 – 31.10.21
31 жовтня помер письменник Володимир Рутківський, автор десятка пригодницьких повістей для дітей і підлітків. Серед найвідоміших творів – фентезійний роман «Сторожова застава» та тетралогія «Джури» про пригоди козаків-характерників Швайки, Грицика та Санька. Лавреат Шевченківської премії.
Рутківський мешкав в Одесі і до останніх днів життя писав твори для дітей та опікувався долею Корнійчуковської премії. Помер унаслідок виснажливої недуги на 85 році життя.
ЛИСТОПАД
Юхим Звягільський
20.02.33 – 6.11.21
6 листопада помер Юхим Звягільський – старожил української політики, один із найвпливовіших «червоних директорів», засновник донецького політичного клану, колишній виконувач обов’язків прем'єр-міністра та народний депутат восьми скликань. На момент смерті йому було 88 років. Хворів на COVID-19.
У червні 2013 року на Zbruč’і вийшов репортаж про те, як Звягільський привіз у Донецьк Ірину Фаріон. «У нас з вами – країна одна, народ єдиний, ділити нам нема чого на захід-схід, північ-південь. Мета у нас єдина – багата країна, багатий народ», – казав тоді. Наступного року Донецьк захопили контрольовані Росією сили. Звягільського обрали до Верховної Ради від надщербленого виборчого округу під Донецьком – він здобув мандат, набравши кілька тисяч голосів.
ГРУДЕНЬ
Данило Перцов
10.01.73 – 5.12.21
5 грудня на 49-му році життя помер український композитор, мультиінструменталіст, учасник гурту «Хорея Козацька» Данило Перцов.
«Знаєте, що ще сумно? Що тільки після смерті Данила Перцова ті, хто були з ним не близько знайомі і нечасто перетиналися, дізнаються, що це була за людина, яку музику він писав, яким він був і все таке. А мало б бути навпаки», – відгукнулася засновниця Школи традиційної музики Катерина Капра.
Причиною смерті стали ускладнення від коронавірусної хвороби.
05.01.2022