"Мав шарм пофігіста, був обличчям Нової хвилі, французьким Джеймсом Діном і Гамфрі Боґартом в одному тілі" – написав портал France24. Відомий актор помер у віці 88 років.
Легенда французького кіно. Ікона Нової хвилі. Уособлення акторської харизми. Вчора помер Жан-Поль Бельмондо.
«Я з’явився в той час, коли глядачі потребували такої постаті, як і моя: подібної на них. Я мав фізичність свого часу: мав пом'ятий писок," – казав актор, якого у вітчизні звали Бебелем.
Його розкрутив фільм Жана-Люка Ґодара "На останньому подиху" (1960) про викрадача автівок і американку, газетярку на Єлисейських полях. Він, втікаючи краденим автом, вбиває поліцая. Вона доносить на нього, зокрема тому, що боїться закохатися в нього.
Стрічка стала маніфестом нового стилю фільмування – актори вивчали свої репліки на зйомках, ходили поміж перехожими, оператор знімав з руки. Бебель вважав, що з цього неможливо змонтувати кіно, а фільм йшов у французьких кінотеатрах вісім місяців, зібрав понад 2 млн глядачів і став класикою Нової хвилі. Потім "Стукачі" Жан-П'єра Мельвіля і "Безтямний П'єро" Ґодара зміцнили позиції Бельмондо.
Бельмондо зіграв у понад 80 фільмах. Не визнавав жодного акторського методу. Його безцеремонність і недбалість не подобалися ще його професорам в консерваторії, де його називали "паном Маю-то-десь".
Єдиного "Цезаря" отримав в 1989 році за роль в "Улюбленці долі" Клода Лелюша, але урочистості він бойкотував. Інтерв'ю теж давав неохоче.
Двічі одружений, серед його партнерок були акторські зірки – Урсула Андрес і Лора Антонеллі. В серпні мав другий інсульт.
Яцек Щерба
Jacek Szczerba
Pan Mam To Gdzieś. Jean-Paul Belmondo (1933-2021)
Gazeta Wyborcza, 7.09.2021
07.09.2021