Візиту до Донецька народного депутата від «Свободи» Ірини Фаріон тамтешні журналісти чекали з нетерпінням. Зустріч обіцяла бути атракційною. Адже зазвичай заходи за участю «свободівців» у Донбасі проходять зі скандалами та сутичками. У Донецьку вони вже одного разу билися з представниками організації ветеранів Афганістану «Ніхто, крім нас», а в Костянтинівці — з місцевими комуністами. Пообіцяли представники КПУ не залишитись осторонь і цього разу. Запевняли, що нізащо не допустять заплановану презентацію книги Ірини Фаріон «Мовна норма: знищення, пошук, віднова».
Червень 2013. Юхим Звягільський привіз Ірину Фаріон до шахтарів.
Втім останній візит представників «Свободи» у Донецьк запам'ятався не так конфліктом з «червоними», як дивною дружбою Ірини Фаріон з «реґіоналом» Юхимом Звягільським. Старійшина парламенту від ПР несподівано запросив львів'янку на донецьку шахту імені Засядька, почесним президентом якої є, і влаштував їй там зустріч з гірниками. Перед початком зустрічі робітникам оголосили, що буде тільки Звягільський. Натомість присутність депутатки-«свободівки» у жодний спосіб не анонсувалася.
Фаріон до зустрічі з людом Донбасу готувалася. Виступаючи перед шахтарями, говорила про донецьких українських поетів Сосюру та Стуса, а також цитувала слова Степана Бандери: «І, звичайно, я як львів'янка і як галичанка не могла не привезти вам свою лекцію про людину, яка мене надихає, — про Степана Бандеру. Я на прощання нагадаю слова, сказані цією людиною. Про те, що нам даровані правда і воля. Якщо людина не хоче знати правду і не хоче боротися за волю, то, напевно, ця людина повинна задатися питанням, навіщо тоді живе на цьому світі».
Своєю чергою, Юхим Звягільський наприкінці зустрічі сказав дослівно таке: «Всі ми повинні розуміти, що у нас з вами — країна одна, народ єдиний, ділити нам нема чого на захід-схід, північ-південь. Мета у нас єдина — багата країна, багатий народ, щасливі діти і щасливе майбутнє в ім'я процвітання всієї нашої держави. Ось мета і мотив сьогоднішньої зустрічі. Так сприйняв її я як народний депутат України. Я вважаю, що вже час прийшов слухати один одного, допомагати один одному, творячи єдину і багату країну. Хочу подякувати Ірині, побажати їй творчих успіхів, добра та щастя і спасибі, що приїхала до нас»…
Така несподівана дружба між одним із засновників Партії реґіонів й одіозною українською націоналісткою виглядає аж надто дивною на тлі масштабних «антифашистських» мітинґів, які влаштувала партія влади в різних українських містах. Місяць тому на такий захід у Донецьку зігнали близько 15 тисяч працівників бюджетних організацій і партійних активістів, і працівники шахти Звягільського теж були присутні. Лейтмотивом мітинґу була якраз жорстка критика партії Ірини Фаріон, представників якої називали фашистами та нацистами. Тож, за логікою «реґіоналів», їхній Звягільський завів тепер дружбу з фашистами…
Що раптом звело разом таких різних за своїми поглядами людей? Кажуть, що постарілий Звягільський потрапив у неласку нових вождів ПР і незабаром позбудеться своєї шахти, на яку поклала око Сім'я. Але незрозуміло, чому в такому разі Юхим Леонідович вибрав у нові друзі саме ультрарадикалів зі «Свободи», а не ліберальніших «Батьківщину» або УДАР.
А, може, це якийсь хитріший план, ґрунт для реалізації якого готує Звягільський? Ну, наприклад, прихилити «шахтарський край» до одіозної «Свободи» і таки вивести її лідера у другий тур президентських виборів 2015 року? А там уже вибір гіркий, та очевидний — точнісінько такий, як колись між Кучмою і Симоненком… Фантазії? Можливо. Та на прес-конференції представники «Свободи» про Звягільського відгукувалися дуже тепло. Нардеп Блаватський подякував йому за влаштовану зустріч зі шахтарями, казав, що Звягільський мріє, щоб в Україні був народ, а не населення. Хто б міг подумати, що після «синьожопої банди» ми почуємо від «свободівців» такі слова на адресу заслуженого «реґіонала»!
На тлі таких подій навіть традиційна бійка українських націоналістів з російськими відійшла на задній план. До того ж цим разом вона вийшла досить млявою. Комуністи виставили проти «свободівців» лише невелику купку активістів, а марґінальні угрупування Донецька на кшталт «Донецької Республіки» чи «Русского блока» зовсім ніяк себе не проявили.
Перед початком презентації книги, що мала відбутися в донецькому готелі «Єва», представники КПУ виставили навколо готелю кордон з декількох десятків пенсіонерів і партпрацівників. Люті послідовники Леніна не пускали в готель навіть його звичайних гостей, які мали нещастя оселитися в «Єві» того дня. «Фашиста» підозрювали в кожному.
Прихильники Симоненка тримали в руках плакати «Ні фашизму!», «Наша батьківщина — СРСР!», «Тут русский дух, тут Русью пахнет!» та інші. Від натовпу комуністичних активістів справді тхнуло, але наскільки це був «русскій» дух, лишилося незрозумілим.
«Свободівці» розважливо не стали дихати цими сумнівними ароматами й обійшли обурену юрбу з іншого входу. Коли комуністи зрозуміли, що їх обдурили, кинулися туди і почали ломитися в готель, але зустріли відсіч міцних хлопців з ескорту Фаріон. Сталася коротка сутичка, у Фаріон ледве не вирвали сумку, але потім комуністів розкидали, і депутат від «Свободи» все-таки пройшла в зал. «Червоні» спробували зайти слідом, проте в дверях їм знову перегородили дорогу. У вузькому проході виникла комічна тиснява, в якій комуністи нагадували зубну пасту, яка лізе з тюбика, а «свободівці» намагалися заштовхнути цю «пасту» назад. У штовханині хтось застосував електрошокер, а депутата від «Свободи» Блаватского кілька разів вдарили в обличчя. Потім у конфлікт втрутилася міліція, яка вигнала комуністів у коридор і не давала їм більше проникнути в конференц-зал.
Цей момент теж наводить на деякі роздуми. Виглядає, що 25 червня «Свободі» в Донецьку влаштували «зелений коридор». У кожному разі ніякі перешкоди, що на них зазвичай натрапляли опозиційні сили в Донбасі, на шляху «свободівців» цього разу не стояли. Проти них не виставляли натовпу агресивних «биків», марґіналів і афганців, не звозили автобусами під готель сталіністів, а міліція не лише не перешкоджала гостям, а й навіть охороняла їх від КПУ.
Сама презентація книжки Фаріон спричинила неабиякий ажіотаж. До жодного літературного твору досі в Донецьку не виникало такого зацікавлення. Конференц-зал був забитий ущерть, у черзі за книжкою ледь не виникла справжня тиснява. При тому, що роздавали її не задурно — ціна становила 50 грн. за примірник.
Аншлаґ на презинтації книжки Ірини Фаріон у Донецьку. Іншим авторам про таке і не мріяти...
Нікому з місцевих українофобів, які періодично влаштовують у Донецьку презентації своїх книжок на тему «Донбас — не Україна», звичайно, така популярність не снилася. Презентація книжки Фаріон довела, що інтерес до України, її культури та мови в Донецьку набагато вищий, ніж інтерес до Росії, ДКР та інших українофобських фетишів. Наприклад, розпіарений опус відомого антиукраїнського діяча Володимира Корнілова «Донецько-Криворізька республіка. Розстріляна мрія» в Донецьку взагалі не помітили. Не кажучи вже про менше рекламовану писанину.
Сама лекція Ірини Фаріон ніяких сенсацій не принесла. Депутат знову говорила про українських літераторів з Донбасу, закликала пам'ятати свою культуру, говорити українською мовою. Жорсткі заяви, яких чекали від Фаріон представники преси, так і не пролунали. Повноцінного спілкування з журналістами не вийшло зовсім — увагу Фаріон здебільшого відволікали громадські активісти та прихильники партії, яких у залі було близько 100 осіб.
Окремим журналістам усе ж вдалося поставити гості гострі питання. Втім відповідала на них націоналістка вельми доброзичливо та спокійно. Зокрема, на питання про те, чому Фаріон «перейменовувала» дітей у дитячому садку, депутат відповіла, що лише пояснила українським дітям, як правильно звучать їхні імена за нормами української мови.
Загалом зустріччю Ірина Фаріон залишилася задоволена і пообіцяла привезти наступного разу в Донецьк цілий вагон своїх книг.
Відео для тих, хто хоче все сам побачити і почути:
Партія реґіонів підігріває донецьку публіку до візиту представників «Свободи»
Донецька публіка штовхається за право придбати книгу Фаріон. Бояться, що всім не старчить
Фаріон та Блавацкий відгукуються про Звягільського
27.06.2013