Помер письменник, критик, культуролог, народознавець та громадський діяч Богдан Чепурко. Йому було 75 років. Про це повідомили на Facebook-сторінці Львівської письменницької організації.
Богдан Чепурко – автор збірок поезій, книг для дітей і літературознавчих трактатів, а також член Національної спілки письменників України.
Богдан Чепурко – вочевидь, останній національний романтик Шевченківської традиції і Шевченкової глибини. Ключовими словами його творчості є Бог, небо і Україна, а ще кров. У нього це образи-символи, які доростають до архетипів. Висока трагічна нута від усвідомлення марності людських поривань і пафос незнищенності всього сущого, які на диво звучать в унісон, і творять феномен його поезії.
(Надія Мориквас)
Народився на Тернопільщині. Навчався у Коропецькій середній школі-інтернаті. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка.
Завідував сільським клубом у селі Зелена на Бучаччині. Працював учителем української мови та літератури в селах Поточани Бережанського, Бариш Бучацького і Доброводи Збаразького районів та в Збаражі.
Від 1975-го жив і працював у Львові: був науковим працівником, завідувачем відділу фольклору Музею народної архітектури і побуту, завідувачем відділу мистецтва журналу «Дзвін», редактором газет «Просвіта» й «Основа», завідувачем відділу критики журналу «Річ»; членом редколегії журналу «Основа» у Києві.
Письменник помер на 76-му році життя. Про дату, час та місце прощання із Богданом Чепурком обіцяють повідомити згодом.
11.02.2025
Відкриваються умовні двері в уявні засвіти
Кого там зустріну що маю робити
Я не готовий Господи
І Ти ще не приготувався як слід
Бо й слід мій заледве помітний
Бо ж і душа моя розорана заледве скраю
Точка абсолюту зависла у невагомості
Треба її зрушити розірвати завершене
Розкопати сутнє
Але чи це комусь потрібно
Починати життя спочатку починати з кінця
Зсередини від центру знизу зверху
Хоч якось і колись чи звідкись
Аби тільки почати рятувати нескінченне
Або й закінчених придурків
Може й не ідіотів а все ж
Отже совість нації вимерла
П'ять тисяч років тому
Гідністю час вагітний але якось нещасливо
Ніхто її не бачив навіть ті що риються
По закутках вишпортують потаємне і
Кричать на всі чотири сторони
ПРО ЛЮБОВ І ТАКЕ ІНШЕ
