Перед поетом – складне завдання порозумітися з мовою. Порозуміння – це створення своєї системи, яка переганяє мереживом рядків відомі усім слова, надаючи їм електричної напруги.
Може тому, що парфуми перебивають запах яблук і винограду? Чи тому, що твоя батьківщина і дім завжди з тобою, у твоїй мові? Ти ж не пес, щоби брати слід за запахами – тобі потрібні слова
Так буття спілкується з війною,
з кожним днем військового покрою,
страхом смерті, відчаю й жалю
безпорадні і слова, і вірші:
тільки це гудіння дзвонів тиші
Тарнавський був своєрідним Дон Кіхотом української поезії. Він до кінця обстоював свою естетичну програму, не зраджуючи їй. Можливо, тому був самотній і непоступливий
Із тиші, звісно, зродиться нам тиш,
так як гора народить сіру миш,
так як слова, якім нам вчити й знати
так довго йти, щоб увійти в цей сад,
який нам виклав хтось чи написав
