Його твори плоттю своєю з щоденних турбот простих людей. Ця простота і є, власне, для нього показником життя, в якій вгадуються усі моделі людської поведінки та різноманітні психотипи
Коли око втомлюється від океанічного безмежжя – волію дивитися на річки. Океан продавлює простір, а течія річки тягне на собі той простір в певному напрямку.
Просвітлення й надії на припинення зливи не було. І подумалося, що час писання роману – наче затяжний дощ, бо ніколи не знаєш, коли він почнеться і коли закінчиться...
