повештавшись по різних сторонах,
яке це щастя берег визирати:
у звуках, що доносяться із флейт,
якщо ти мандрівник, як Одіссей,
якщо тобі куди є повертати.
Країна тоне в снігові по шию,
Країна камуфляжну форму шиє.
Тримається з останніх – мерзне, мре.
Тримається на дизелі й бензині:
і хухає у рученята сині
Кінь-жінка, потворний і потворна, а як одне ціле, то потворні. Можливо, такою була їхня епоха: майже ціле двадцяте століття, в якому їм випало жити і творити
Мовний поетичний плин для більшості чужорідний – і не через формальні ознаки вірша, а через конденсацію та густину мовної матерії, через неприродність поетичної мови.
Чому роками по дворах тинявся,
щоб втямити, що рік живе як день?
Що можуть когути, а можуть херувими
проспівувати сніг і перебути зими,
що все іде так як воно іде.
А потім ми у нашій коляді,
в пшениці нашій, в звареній куті,
в снігах вертепних, в кожухах і свитах,
зігріємо Дитя і Ясну Пані
ув вифлеємському надранні і світанні
Перед поетом – складне завдання порозумітися з мовою. Порозуміння – це створення своєї системи, яка переганяє мереживом рядків відомі усім слова, надаючи їм електричної напруги.
