Над океаном біла хмара кришиться.
Глухий Бетговен, сніг, білки, письмо -
усе на місці, наче оркестранти.
Усе, що можна нам переписати -
без нас не перепишеться само.
Чи не забагато вузлових змін? Що ж то за зміни, від яких тільки гіршає? Чи філософія й література не встигають переварити їхню швидкість, щоби витлумачити хоч якусь логіку?
Хилиталися молільники і хилиталася Стіна.
На колінах писалися записки і вкладалися
в глибокі тріщини,
щоби ознайомився з ними
Господь, надуті голуби і сизі горлиці.
