Василь МАХНО

Ключі письма – це розгойданий ритм. Музика слів. Спіймати хвилю письма, яка надасть поштовх, і тоді речення набігатимуть одне за одним – тільки впорайся їх записувати
31.10.26 | | Дискурси
Милостива осене й печальна, я дивлюсь, як прибережна чайка стала, наче вкопана, й стоїть, як це все із ними перебути в порожнечі цих сумних століть?
24.10.26 | | Дискурси
Більшість вимагає простої мови, щоби зрозуміти написане. Поезія і проза, в ідеалі, змагають до складних структур мислення...
17.10.26 | | Дискурси
Вітер стисне легені крихкі, повислизують з рук шовки, зміїв звивистих і колихких ми годуєм, як птаство, з руки.
08.10.26 | | Дискурси
Мій дім самотній. Він дуднить і дише. Мій шлях самотній – аж до узбереж. І хтось це світло як цибулю крише, і час дарує той, що перейдеш...
03.10.26 | | Дискурси
Життя складене зі свідомого вибору і випадковостей. Поети такі ж ґалерники, як всі інші, прикуті до своєї мови та конкретного часу. Де і шторми, і штилі.
26.09.26 | | Дискурси
І най дощі падуть собі й падуть. Вони прийдуть – і у своє підуть. Тепер ми знаєм: щось росте, щось гине. Нічого вічного, усе на певен час.
12.09.26 | | Дискурси
В будяка ні прихистку, ні хати, місце випадкове і постій, він корів не буде доганяти, ні стрибати. Нерухомо стій та світи! Не марикуй, не падкай!  
05.09.26 | | Дискурси
У підготовці до осінніх втрат: найперший в черзі – вересневий сад, а потім ти – із відчуттям провини, із відчуттям минущості й зими
29.08.26 | | Дискурси
Невже всесвіт дитинства може повторитися? Ні. Нічого в цьому житті немає вічного. Вічне завжди з тобою, в твоїй пам’яті та уяві.
22.08.26 | | Дискурси