дизель мабуть в Іване-Пустім тут – товарний і ще цистерни і селяни з мішками капусти пасажирів поки що не густо я питаюся в мами: «Де ми?»   скреготить мов сорока селянка що на Ринку збуває поташ і по чім є сметани склянка сірники подорожчають й манка що нема як було за Польщі   що кругом у Чорткові злодії рискалі краще брати в циганів пара горлиць – не жнуть і не сіють – на станційнім піддашші осіли між вокзалом й цехами   ходить той по кім плаче Буданів

у міському готелі – в «Брістолі»: щось від Австрії – щось від Польщі і достиглі стрючки квасолі і будинків пусті антресолі з будяками на Ринковій площі   зачепився в зеленім Сереті плавником за будинок окунь поділюся я з ним секретом: що ріка шарудить як газета а зима - зашкарубла оком   що ключі від міста в кишені що зима у порожніх гніздах і що схудли мої кошелі і ніхто мене не розкошелить хіба пам’ять повітря й міста  

солдат – він може схопити кулю серцем тремтливим – і впасти в самотність саму земля його – наче мама – притулить бо скосив його снайпер-придурок ангел запалить свічку – і провістить в сурму батальйон якого уже не існує який розстріляли впритул і в спину ще шнурівки на берцях шнурує ще похідним маршем в степу шурує та нікуди уже не встигне