Утрата дому – це метафорична смерть, це почуття плинності. І тільки слова, зчеплені одне до одного в речення, утворюють ілюзію непорушності цієї будівлі. З цією ілюзією й живу
І кожному учневі Він омивав ноги, виказуючи свою покору любові. А Йосипові гості цілий вечір не могли збагнути, нащо Учитель, наче господарів раб, мив їм стопи
Прогріється повітря від пташиних голосів, наповняться ріки прибутною водою й виллється на нас стільки музики, що вистарчить її як п’ятеро хлібів і двох рибин усім і для всіх
Поводження зі словами така ж інтимна справа, як довірлива розмова з самим собою, коли ти про себе знаєш усе і ніщо. Так само з поезією – вона про усе і ніщо
Якщо з територіями завжди є клопіт, бо вони загарбуються, а згодом втрачаються, то культура, осівши в бібліотеках чи афішах, стає непомітною, але впливовою окупанткою
