Українські листи з італїйського фронту.   ...ворон кocтий не занесе, куди жовнїр піде! (Пісня народна).   І.   І ми пішли: пішли оглядати сей страшний і дикий Керн, на котрім досї не то людина, але навіть звірина, пташина і ноги не поставила.  

Від часу, як російська армія зайняла наново Буковину, посунула ся трохи наперед у Галичинї й на Волинї, одержавши дешевим коштом побіду під Луцьком, російська пpeса почала більше уваги присвячувати українській справі.   І ясно, чому. Перед російським правительством наново повстало важке завданнє наладження адмінїстрації в зайнятих землях, а з сим журба, як приєднати населеннє тих земель для російської управи.  

Відклик Загальної Української Ради.     За всяку цїну завзяла ся російська імперія підбити українські землї Австро-Угорщини: Галичину, Буковину і північну Угорщину, і від довшого часу приготовляла сї свої завойовницькі пляни.  

З кінцем липня 1915 р. покликано четаря д-ра Володимира Старосольського до Львова для збираня і веденя евіденції українських сїчових стрільцїв та нових добровольцїв, які численно стали голосити ся у львівських війскових командах. В міру щораз то нових зголошень аґенди чет. д-pa Старосольського з кождим днем зростали. З огляду на те зорґанїзував він за дозволом війскових властий окрему канцелярію, виєднав приміщенє-касарню для зібраних стрільцїв (в Академічнім Домі) і подбав за відповідну скількість мужви й підофіцирів для касарняної служби. Се початок Збірної станицї У. С. С. у Львові.

Лист У. С. Стрільця з поля.   За час наших дволїтних боїв маємо кілька таких, в котрих ми рішали.   Маємо: Маківку, Болехів, Галич і Золоту Липу, маємо славні і величні бої на степах між Стрипою і Серетом, маємо Соколів і і Семиківцї...   До тих боїв великих і славних в історії українського стрілецтва належать також послїдні бої під Бережанами.   "Маківка — по словам ґенерала Флайшмана — є золотим листком в історії Стрілецтва і гордістю українського народа".  

З днїв слави IV. куріня 24. п. п.     В початках серпня с. р. наслїдком італїйських наступів в Ґорицїї курінь покинув гарні тирольські сторони і повернув над знану йому Сочу. По кількадневній їздї зелїзницею і по давнім марші станув курінь над ранком 14. серпня неоподалїк Ґориції. Помучені дорогою і довгим маршом розложили ся вояки в напівзнищеному селї ***. Комендант здав рапорт потрібній командї, а з уваги на помучених людий просив одної доби випочинку.  

У. С. С. в корпусї Гофмана.   Як відомо, входить лєґіон У. С. С. в склад корпусу Гофмана. З корпусом сим перебули У. С. С. карпатську війну і в корпусї сїм борють ся до нинїшного дня. Про участь У. С. С. в боях з початком с. м. доносили ми недавно на основі оповідань очевидцїв. Нинї можемо на підставі донесень з ц. і к. кватири пресової подати близший огляд тяжких змагань корпусу Гофмана в боях коло Бережан, серед яких також українське стрілецтво вплело нові лаврові листки до вінка своєї жовнїрської слави.  

Волинська картинка.     Другі півнї саме співали відси і для себе похоронну пісню, як наш віддїл зблизив ся під село. Окопувати ся здовж річки, людий з села забрати, стежу вислати в лїс, се було на разї нашою задачею. Робота йшла жваво і скоро. Знали ми, що ніч мати приголубить — день однак не батько — милувати не буде.  

Хоча в оцїнках і осудах поодиноких подїй і людий не завсїди згоджуємось із Шан. Автором сих записок, то таки друкуємо їх — як цїнний документ очевидця потрясаючого воєнного і полїтичного процесу. — Ред. "Дїла".   І. Днї тривоги.  

Росіяне, що тепер знов прийшли до Галичини, не ріжнять ся, розумієть ся, від Росіян, що були тут у 1814—15 р. І їх поведеннє супроти галицьких Українцїв у головній основі таке саме, що й перед роком. І так само відбуваєть ся в Галичинї та на Буковинї нищеннє української культури, проти якого врочисто запротестувала Загальна Українська Рада на своїм засїданню серпня. В самій Росії панує реакція, а лїберали мають менше нїж коли небудь впливу на полїтику російського правительства загалом і на його полїтику в зайнятих краях зокрема.