В однім з попереднїх чисел "Вістника" подано поклик Загальної Української Ради до всїх культурних народів світа. Сей поклик займаєть ся головно варварськими переслїдуваннями українства в Росії та в Галичинї й на Буковинї і протестує проти змагання російської імперії підчинити під cвoє пануваннє українські краї австро-угорської монархії. В сїм конкретна й головна цїль поклику.   Але одночасно поклик Загальної Української Ради містить також національно-полїтичні домагання українського народу в часї сеї війни.  

Від часу, як російська армія зайняла наново Буковину, посунула ся трохи наперед у Галичинї й на Волинї, одержавши дешевим коштом побіду під Луцьком, російська пpeса почала більше уваги присвячувати українській справі.   І ясно, чому. Перед російським правительством наново повстало важке завданнє наладження адмінїстрації в зайнятих землях, а з сим журба, як приєднати населеннє тих земель для російської управи.  

І. Орґанізація Союза.   Ґенеза. Український Інформаційний комітет. Як сформувала ся загранична орґанїзація Союза. Право на репрезентацію національних змагань народу. Політичний осередок на Українї, з якого вийшов Союз. Склад Членів Союза. Орґанїзаційна форма заґраничної орґанїзації Союза з созвучними елєментами на Українї. Два центи Союза, евентуальний третїй центр Союза. Переходова орґанїзаційна форма Союза, тимчасовий склад керуючих осіб. Внутрішнїй устрій заґраничної орґанїзації Союза.