Українські вояки на італїйськім фронтї.   Памяти пок. майора Вандрушки.   Чому він так завзяв ся на нашу позицію, знав кожний з нас добре. Знали не лише офіцири. Наші мужики з під Coкаля, Жовкви, Львова здавали собі ясно справу в ситуації. "Якби він так тут осїв ся!" — говорять бувало мої краяни. — "Но! Но! Не усидїв би в нас нїхто нї тут нї там дальше! Нї скриничини мунїції, нї хлїба, нї менажи не мав-би тут права нїхто довести. Бачив би відси як на долони усе аж гень по ті гори"...  

Війна нищить — війна творить. Покопані на наших полях стрілецькі рови мати природа покриває зеленою скатертю, а молодечою кровю насичена земля ладить поживу для нових поколїнь. На згарищах осель, люди відбудують нові, красші осїдки. На місце знищених повстануть нові інституції і товариства. Нові держави повстають на почерканій боєвими лїнїями ґеоґрафічній картї. Се житє, котрого навіть велика і тяжка війна спинити не в силї.   Кожда родина, громада, суспільність обчислює свої втрати, та посумувавши над ними, збирає сили, напружує енерґію і ладить ся до нового житя.

Ми одержали цїкаве та рідке виданє, недоступне для ширшої публики, але варте того, щоби про нього знав і наш загал. Є се "Розвага"— калєндар полонених Українцїв на роки 1916 і 1917, виданий в однім із таборів російських полонених вояків-Українцїв. "Розвага" — велика книжка на 344 ст. 8о складана з працї самих полонених і видрукована у примітивній ручній друкарнї. Є в нїй і вірші, і оповіданя, і спомини, і статї на всякі теми, — взагалї зміст книжки дуже ріжносторонний і цїкавий. Є се правдива памяткова книга роботи "Союза визволеня України" в таборах полонених.

В закопах, 25. жовтня 1916 р.     Даремно жде і жде козацька дивізія недалеко за російськими ровами, щоби гнати нас поза Володимир Волинський і Ковель, якби вдав ся ґардї пролім наших окопів.   Ми не подаємо ся.  

Спомин з часу наїзду.     Штабс-капітан Лаптев, комендант міста С., належав мабуть до людий менше відважних, а вже таки певно був свідомий того, що населеня міста, в котрім був комендантом, заливу Галичини не вважає зoвсїм за "освободительную войну". Будинок, в котрім він мешкав, берегла сторожа з дванадцяти до шіснайцяти рядовиків та двох підофіцирів.  

Переживаня від 10—12 серпня 1916.   Як тяжко, як прикро відступати назад рідну землю ворогови! Землю, яку в кождій пяди окупило ся рідною, молодою кровю. Лишати села, місточка на ласку наїздника. Ті села і місточка, які через рік вже були наші... Лишати ті ниви розлогі, ті степи широкі. Покрили ся степи на наших очах шепітливою травою, прибрали ся ниви хвилястим збіжем. Тепер кидаємо їх.  

Отсю цїкаву статейку помістило ранше виданнє з дня 3 жовтня штутґартскої часописи "Suddeutsche Zeitung".   Щойно ледви кілька тижнїв триває російсько-румунське оружне збратаннє, а вже починає російська преса вияснювати Румунїї, що й на думку не сміє їй прийти підносити "надмірні претенсії'". Так напр. "Вечернее Время" з 25 серпня пише:  

Слїдами IV-го куріня 24-го п. п.   І. Сербська кампанїя.   Початок австрійсько-сербської війни застав IV. курінь 24. п. п. в Боснїї, в місточку Фочі. Фоча розложена на горбковатім теренї над горішною Дріною, її населенє турецько-сербське. Як в цїлій державі, так і в сїм місточку війну привитано з одушевленєм. Сейчас завязав ся міщанський комітет для вербованя добровольцїв, багато Турків зголосило ся до війска, щоб вже раз присмирити "бутного Серба".  

(Швайцарська оцїнка).   Багатство російського людського матеріялу. — Оживленє й павзи російської офензиви на волинсько-галицькім фронтї. — Значінє ромунського фронту.   Поважний швейцарський дневник "Neue Züricher Zeitung", характеризуючи положенє на волинсько-галицькім і ромунськім фронтї, пише між ин.:  

(Кіш у ночі. Початок працї над ранком. Снїданнє. Збірка. Піснї старих і нових стрільцїв. Вправи. Ранок в селї. Кошові канцелярії. Про вірний віддїл. Завзятий Гуцул. Стрілець з поля. Новобранець-дитина. Батько одинака. Несподївана вістка. Дивний супокій. В путах суму й долю. Стаційна й сотенна управа. Поворот з виправ. Обідня пора. Нова збірка та вправи. Вільні хвилї й використуваннє їх. Молитва й поклик. "В службі пєс". Ніч. Машина з людей).