Виступ визначного тенора в опері "Тоска"

  (1878-1942)   За 40 років своєї літературної праці Василь Пачовський ні на хвилину не покидав її для іншої буцім-то важливішої чи пекучішої, і ні на хвилину не переривав її. Можна сказати, що смерть таки вирвала йому силоміць з рук перо. В час, коли більшість письменників звернула свою увагу на інші потреби, більше зв’язані з воєнним часом, ніж література, Пачовський не змінив свого духового настрою і змагання всього свого життя.  

(До 100-ліття останньої редакції)     Микола Гоголь, "Тарас Бульба". Історична повість. Прага 1941. В-во Юрія Тищенка, ст. 178. Ціна 5 зол.   Наші празькі земляки прислали нам гарного гостинця, нове видання "Тараса Бульби". Книжку приємно взяти в руки — чепурна з вигляду, на доброму папері, з дереворитами Ю. Вовка. В час, коли історична повість притягає особливу увагу читачів, твір Гоголя може заспокоїти голод старих і молодих.  

На крилах спогаду   Де ти тепер, білявий хлопче в сірій формі червоного бійця, в якій я бачила тебе востаннє?   Був зимовий, засніжений ранок, один з безнадійно-сірих ранків в радянській установі, як ти уперше прийшов до нас. Вбоге вбрання під новокупленим плащем та чудовий виговір твоєї полтавської, свіжої, як гірський потік мови, — сказали нам, звідкіля ти. Ти представив себе, як кореспондент одної з районових газет і прохав матеріялу про нашу установу, про нашу працю.  

В польських часописах появилася вістка, що еп. Хомишин заявився прoти злуки зах.-укр. земель з наддніпрянською Україною а за злукою з Польщею, побоюючись о долю уніятської церкви в Соборній Україні.

В суботу д. 29. марта мав бувший міністер жидівських справ УНР. Ревуцький відчит на тему: "Жидівська національна автономія на Україні".

Волинська картинка.     Другі півнї саме співали відси і для себе похоронну пісню, як наш віддїл зблизив ся під село. Окопувати ся здовж річки, людий з села забрати, стежу вислати в лїс, се було на разї нашою задачею. Робота йшла жваво і скоро. Знали ми, що ніч мати приголубить — день однак не батько — милувати не буде.  

45 років минуло, від коли збудилась австрийска Русь — а до сегодня ще вона не знає докладно, до якого житя збудилась: чи для того, щоби розвивати осібну культуру, чи може разом з рідними по народности братями, україньскими Русинами, або чи приймити готову вже культуру північних Русів...

Куди ми йдемо? Що за провідна зірка присьвічує нам на сїй тяжкій дорозї при наших старанях очистити тернисту народну ниву?

Урядові переклади державних і краєвих законів на руску мову не відзначають ся зовсїм дбалостію в перекладї і тому доля их така, що лежать собі они по шафах урядів, грубо запорошені, і нїхто их до рук не бере, бо интересований волить покликатись на нїмецкій або польскій текст законів, як на рускій, котрий єсть недбалий а навіть невірний. Попав ся менї в руки друкований — Господь знає чому? — старою кирилицею "Вѣстникъ законôвъ и розпорядженій краевыхъ для Королества (sic!) Галиціи (!) и т. д." з минувшого року.