В р. 1914. заледви успіли втекти урядники і староста, ввійшли без бою козаки до Борщева. Всї були в шапках, на гарних конях, деякі в червоних жупанах, а кожда сотня мала на передї свій хор і коло церкви одна сотня заспівала псалом Бортнянського: "Услиши Господи глас мой", відтак в дальшім марши співали українську пісню "Через річеньку, через болото". Зразу огортав нас страх через ріжні слухи, що будуть цивільних різати, будуть смолою обливати і палити, що будуть йти якісь дикуни з одним оком і т. д.

  Підчас російської офензиви і відвороту в липни 1917.   І.  

В тяжкій воєнній хвилї звертаємо ся до Тебе, Український Народе! Вже четвертий рік шалїє страшна воєнна буря на Твоїй землї і не видно її кінця. Кілька разів пересувала ся тут боєва лїнїя, полишаючи по собі руїну і згарища, розриваючи і розкидаючи по далеких, чужих сторонах найблизшу рідню.  

Француська революція проголосила пpaво на свободу особи.   Теперішна воєнна хуртовина проголосила клич: "самоозначенє народів!" Cей клич кидають собі на перекір в очи обі воюючі сторони. "Гіть" самоозначенє Бельґійців, Aльзaтцїв, Сербів, Босняків, Чехів і Словаків; "геть" самоозначенє Флямандцїв, Фіннів, Вєтів, Поляків, деколи і Українцїв і инших російських инородцїв. І виходить в тих язиком мелених спорах після святого писанія: "Видиш скалку в оцї ближного твого, а бервена в твоїм оцї не бачиш".  

  Львів, 12. червня 1917.   З бурі теперішної світової війни що раз вирванїйше виринає один ідейний клич: свобода народів. Лунає він по обох боках боєвого фронту, в таборах обох неприятельських ґруп воюючих держав; кожда з них запевняє, що не еґоїстичні цїли заставили її вступити в сю війну і вести її при що-раз більших жертвах, тільки присвічує їй цїль: запевнити в відношеню між народами тріюмф ідеї справедливости, ідеї свободи, ідеї самоозначеня всїх народів.  

 

Нїмцї й Поляки протестують проти понеханя пляну сповнити їх бажаня при помочи §.14. Відокремленє Галичини, проєкт польського кола і роля Бобжинського.   Львів, 19 цвітня 1917  

 

  (Листи полоненого до своїх земляків).   Вступ.   Останнїми часами під впливом некорисних для нас полїтичних подій можна запримітити серед Українцїв якусь непевність і навіть зневіру в нашу кращу будуччину. Не треба доказувати, яку велику шкоду, свідомо чи несвідомо, роблять ті з лехкодухих, що, впадаючи самі в зневіру, затроюють нею й своє окруженнє.  

І. Галичина понесла найбільші жертви зі всїх австрійських країв в оборонї цїлої держави. Щоби бодай в части винагородити ті великанські втрати майна, домагаєть ся населенє Галичини, а в першій мірі її посли, щоби правительство винагородило ті шкоди і відбудувало Галичину грошем цїлої держави, бо Галичина понесла жертви для охорони цїлої держави.   Заступники Галичини домагають ся, щоби з державних фондів винагороджено мешканцям краю всю шкоду, яку вони перетерпіли з причини війни. Тї шкоди виносять великанські суми, найменше 6 мілїярдів корон.