З днїв слави IV. куріня 24. п. п.
В початках серпня с. р. наслїдком італїйських наступів в Ґорицїї курінь покинув гарні тирольські сторони і повернув над знану йому Сочу. По кількадневній їздї зелїзницею і по давнім марші станув курінь над ранком 14. серпня неоподалїк Ґориції. Помучені дорогою і довгим маршом розложили ся вояки в напівзнищеному селї ***. Комендант здав рапорт потрібній командї, а з уваги на помучених людий просив одної доби випочинку.
Кілька кільометрів на північний схід від Ґориції варило ся на горбах мов у кітлї. Гармати гудїли безнастанно і зовсїм виразно було чути менше та більше калїброві стріли, а час до часу гомонїли й крісові. Жовнїрам було се байдуже. Кождий розібрав ся та як найвигіднїйшe розложив ся спочивати. Днина була погідна.
О 11. годинї рано одержав курінь приказ обсадити сейчас часть хребта "Света Катаріна", а саме простір біля церкви тоїж назви, де Італїйцї приготовляли наступ. Не було рекурсу. Жовнїри тихонько збирали ся. Головна річ була, як туди дістати ся в ясний день, серед огню артилєрії, яка стріляла вже на двох-трох людий, a не то на цїлї віддїли. Треба признати, що Італїйцї мають дуже добрих "Beobachter-ів" та чисельну артилєрію. По донесеням летунів на просторі між Монфальконе і Ґорицією було в серпни с. р. до 2000 гармат. Гусаком по 100—150 м. віддалї один чоловік від другого пересунув ся цїлий курінь до недалекого лїска, де була австрійська висша команда. Тут зібрав ся весь курінь. В ночи обсаджено часть хребта "Светої Катаріни". Одна сотня заняла простір біля церкви св. Катарини, друга від церкви на право, а трета на лїво. Дальше на обох боках тягля ся инші розстрільні.
Горб "Светої Катаріни" належить до комплєксу гір Монте Габрієлї; він вкритий малими корчами. Шанцїв на ньому вже не було, бо ворожа артилєрія їх зовсїм розбила. Жовнїри полягали в розстрільній, а перед головами поклали дещо каміня — для заслони перед кульками із крісів. Перед ґранатами чи шрапнелями годї було схоронити ся.
Минула ніч. Рано почала ся стрілянина. Падали ґранати за ґранатами, тут і там тріскали шрапнелї — не було майже одного метра землї біля церкви, де не вибухла би ґраната. Був се т. зв. "Trommelfeuer", який тривав до вечера. В ночи огонь зменшив ся, розстрільну доповнило ся, а радше вирівнано відступи між поодинокими людьми.
Другого дня повторило ся знова те саме. Італїйцї сконцентрували огонь головно на простїр біля церкви. Пражили без милосердя. Над вечером показала ся італїйська піхота. Підходила спокійно й поволи, в надїї, що на горі нїкого нема. Завзято бороли ся наші недобитки, але перед перевагою не вдїєш нїчого. В послїдній хвилї кинено резерви з куріня в розстрільну. Італїйцї таки остали на місци і обсадили частину хребта, а саме церкву св. Катерини.
Поволи відходили резерви. Настав бій, ворога прогнано.
Про страти годї тут говорити. З Українцїв-офіцирів упав тут поручник Михайло Гнатюк. Ворог пробував ще кілька разів наступати, але нїщо вже йому не вдало ся.
В ночи пішли останки куріня на спочинок, щоб набрати свіжих сил. По дорозї одержав курінь від всїх команд похвали, а звідомленя австро-угорського ґенерального штабу з 16 серпня с. р. донесли отсе: "На ґорицькому причілку повторив ворог знова завзяті свої напади. На поодиноких місцях прогнано ворога аж протинаступами. Наші позиції остали в наших руках, при чім зловлено 430 Італїйцїв, між тими 1 полковника і 7 офіцирів, здобуто 6 машинових крісів і два метачі мін. Віддїли 24 і 48 п. п. заслужили собі в сих битвах на особливу похвалу."
[Дїло]
16.09.1916