У. С. С. в корпусї Гофмана.
Як відомо, входить лєґіон У. С. С. в склад корпусу Гофмана. З корпусом сим перебули У. С. С. карпатську війну і в корпусї сїм борють ся до нинїшного дня. Про участь У. С. С. в боях з початком с. м. доносили ми недавно на основі оповідань очевидцїв. Нинї можемо на підставі донесень з ц. і к. кватири пресової подати близший огляд тяжких змагань корпусу Гофмана в боях коло Бережан, серед яких також українське стрілецтво вплело нові лаврові листки до вінка своєї жовнїрської слави.
Ц. і к. корпус Гофмана, який належить до армії Ботмера, мусїв з початком вересня звести на схід і на південний схід від Бережан тяжкі бої. І з стратеґічних причин заняли війска того корпусу після добровільного відвороту становища на сугорбах по західнім боцї річки Чинівки, котра як лївий доплив Золотої Липи пливе на схід від Бережан і вливає ся до неї коло Потуторів. Тут дожидали ц. і к. війска неприятеля, який спровола наближав ся і який в кінци заняв горби на східнім березї Чинівки, а дальше на південь на східнім березї Золотої Липи, маючи в сїм відтинку проти себе турецькі віддїли.
Від безуспішного наступу 13, 14 і 15 серпня, який коштував Росіян богато жертв і не принїс їм нїякого добутку в теренї, був на цїлім фронтї корпусу Гофмана спокій; що-йно в послїдних днях серпня почали приходити російські підмоги, з чого можна було догадувати ся, що Росіяни задумують відперти невигідний для них фронт Чинівки до Золотої Липи і добути Бережани, де перед початком російської офензиви була команда Ботмерової армії. Пополудни 2-го вересня створила російська артилєрія сильний огонь на становища корпусу, після чого пішла російська піхота приступом, який легко відперто. В ночи було спокійно. В недїлю вранцї о 5 годинї Росіяни після сильного артилєрійського приготовленя розпочали загальний наступ шістьма полками на фронтї широкім яких 5 кільометрів. Їx піхотинцї вибігали з яру Чинївки і з лїсів на схід від Жовнївки громадами та ішли приступом на австро-угорські становища. Ц. і к. артилєрія сипала огнем на ту околицю, а тяжкі моздїри, які острілювали західну сторону села Жовнївки, збирали кріваве жниво. Дикий бій кипів цїлий день до вечера. Вже здавало ся Росіянам, що вони проломили боєву лїнїю. Позаду наступаючої піхоти збирали ся козацькі сотнї, які чекали на приказ піти погонею за противником. В ту мить рушила протинаступом Гофманова піхота, яка виперла Росіян з давної другої австро-угорської лїнїї так, що тільки перша остала ся в їх руках. Боротьба стала стихати. Обі сторони були надто вичерпані, щоб її вести дальше. Тільки обі артилєрії в ночи стріляли.
За той час прийшли баварські резерви, які нічю збирали ся в области на схід від Бережан. Серед густої мраки вони досвіта 4. вересня вийшли до приступу, коли дальше на південь ц. і к. війска наступали з другої лїнїї. Сим разом Росіяни не могли встояти ся, їх майже на цїлій лїнїї виперто з ровів на давні їх становища здовж Чинівки. Тільки найбільше на південь висунена гора в кутї устя Чинівки до Золотої Липи над Потуторами поки що остала ся в російських руках. Тут держала російська піхота рів довжини яких 1000 кроків, який безнастанно острілювала австро-угорська артилєрія, її перевага була очевидна, бо мимо грізного положеня своєї піхоти у висунених наперед ровах Росіяни не дуже-то відповідали артилєрійським огнем. Вкінци о год. ½7 вечерем рови на горі 348 були зрівнані з землею. Під охороною артилєрії пішла ц. і к. піхота з Баварцями знова до приступу. Росіяни боронили ся завзято і виконали навіть протинаступ, підчас якого російські гармати заперли з заду відворот наступаючій російській піхотї. І се не помогло. Нестримно перли ц. і к. війска вперед і зігнали Росіян з гори так, що вони мусїли через горіюче село Жовнївку відступити на свої давні становища на східнім березї Чинівки.
Триднева битва під Бережанами, в якій втратили Росіяни три повні полки, була виграна корпусом Гофмана. Цїлий терен, який хвилево був втрачений, відобрано і полонено 600 бранцїв. Ще раз перевага артилєрії в злуцї з хоробрістю союзних війск, віднесла побіду над російською силою.
[Дїло]
14.09.1916