Чупа О. Бомжі Донбасу. – Дискурсус, 2014.   Заголовок і початок «Бомжів Донбасу» вселяють здогади, що перед нами книжка гостросоціальна. Невдовзі з’являються певні сумніви. Завершальна частина книжки, рукопис Вагнера, і її фінал ті первинні здогади остаточно спростовують. Сам по собі цей факт не вартує уваги і не підлягає однозначній оцінці, але…  

Зі слівцями на «-ція» варто бути обережним. Надто вже вони неоднозначні: тут і процес, і результат, і миттєвість, і ланцюгова реакція. Втім, із «мудацією» трішки легше: це точно процес, бо результат був би «змудачінням» (дякую, підказали). На правах процесу, однак, мудація вимагає систематичності, а книжка з однойменної назвою – наче про повну її протилежність, тобто, про випадок. Як все заплутано! А ще до того додати очевидну вказівку на «мутацію», а отже, на невідворотні зміни на рівні тієї ж системи.

  У день народження Лесі Українки та Леся Курбаса – про останню драму-поему поетеси.   Легенда про Орфея, яку обирає Леся Українка для свого написаного в Єгипті «Орфеєвого чуда» (1913), сама є одним з трьох центральних орфічних мотивів. Орфей – це любов, сильніша за смерть. Орфей – це поезія, яка животворить. Орфей – це пошматоване тіло краси, покірна офіра у війні пожадання. Хоча від нього все созідається, самому йому роковано впасти жертвою, розпастися на шматки.  

  Богдан Сольчаник. Кухні мого покоління: вірші / Передмова Олександра Неберикута; Ілюстрації та обкладинка Олени Голубятнікової; Відповідальні за випуск Ірина Швець та Марічка Погорілко. – Львів, 2014. – 76 с.   На Форумі видавців 2014 у Львові, як завжди, було багато відкриттів, багато підсумків, багато вибухів і багато актуалізацій нового-давно-забутого-старого. Продано низку книжок. Відбулося багато презентацій, вечорів і розмов.  

  Лідія Осталовська. Акварелі. Переклад з польської Андрія Любки. – Чернівці: «Книги – ХХІ», 2014.   У наборі акварельних фарб немає білої. Якщо треба щось висвітлити, художник робить це за рахунок білизни паперу. Героїня досліду Лідії Осталовської, Діна Ґотлібова, натхненно малює акварелі. У 1944 році в Аушвіці вона пише за наказом доктора Менґеле портрети ромів, яких буде знищено в експериментах з чистоти раси… У цій немонохромній історії без гепі-енду білому доведеться пробиватися самотужки.  

  Лідія Осталовська. Акварелі. Переклад з польської Андрія Любки. – Чернівці: «Книги – ХХІ», 2014.  

  Романа Романишин і Андрій Лесів. Війна, що змінила Рондо. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 40 с.  

  Сергія Жадана дивують дві категорії людей: ті, хто голосує за «Опозиційний Блок», та ті, хто не танцює на його спільних з «Собаками в космосі» концертах. Сам він дивує навколишніх безпроблемністю «доступу до тіла», широтою, але водночас і простотою мислення, щирим юнацьким драйвом. Молодь бачить в ньому бунтаря та «вічного революціонера». Ті, кому за 30, цінують Жадана як літописця епохи дев’яностих. Його «Собаки» грали в християнських оркестрах, а сам він під час концертів одягає на ліву руку вервечку. 7 лютого Сергій Жадан виступив у Львові.

  Зоя Казанжи. Якби я була / Переклад з російської: Оксана Думанська. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 240 с.