Назарій Заноз

І все це, зараза, затягує. Не зчуєшся, як сам продукуєш ці образи, хоча збирався лиш стояти осторонь. І вже не пам’ятаєш, чого сюди прийшов взагалі. І як звідси вийти.
28.01.19 | | Дискурси
Зима, легко вбрані вояки висипали на кригу ріки і грають у сніжки. Можна почути, як туркоче під ними ріка, як скрипить сніг і здригається лід од низького вояцького сміху.
18.01.19 | | Дискурси
Галичина незрима. Це магія. Світло першої зорі, провідної зорі батьківської хати, до котрої завше належить повертати.
05.01.19 | | Дискурси
Осінь – це не лише про те, як економити зібране, а й як плекати внутрішню теплицю любові. Як розподіляти, віддавати й отримувати світло
13.11.18 | | Дискурси
Тут люблять усе блискуче: сукні з паєтками та ікони із бісеру, золоті зуби та церковні бані, бо вогонь – се ознака успіху, що треба плекати, примножувати – або імітувати
05.11.18 | | Дискурси
«Citius, Altius, Fortius!» – дуже зручний девіз, його можна висловити в конкретних цифрах. Се дуже важливо, коли homo homini numero es
22.10.18 | | Дискурси
Трапляється, що речі та явища виявляються не тим, чим здаються. Навіть, коли вперто летиш на світло – це не означає, що ти на вірнім шляху
04.09.18 | | Дискурси
Україна втратила монополію на образливе мотто: «Як не з’їм – то понадкушую». Тепер се девіз цілої доби, в котрій нічого не встигаєш, тому не концентруєшся на чомусь одному.
15.08.18 | | Дискурси
Наші міста – се історія про фантазію. Про уявлене. Історія про любов. До небаченого. Бо часто те, що втрапляє в поле зору, хочеться не(на)видіти.
03.07.18 | | Дискурси
Теребовлю важко назвати промисловим центром. А проте нечисленні заводи та підприємства багато в чім визначають життя граду. Бо місто – це й те, над чим у ньому працюють та що виробляють
19.06.18 | | Дискурси