Володимир Єшкілєв – український письменник з Івано-Франківська, автор численних романів та публіцистичних текстів. Належить до покоління митців «станіславського феномену», а також є автором цього терміну.     З Володимиром ми зустрілися одного гарного ранку, тому й логічно, що саме з цього почалася наша розмова.  

  Галина Пагутяк. Новий рік у Стамбулі. Львів: ЛА «Піраміда», 2015. 84 с.  

   

  Махно В. Дім у Бейтінґ Голлов: Оповідання. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.  

Військовий капелан о. Андрій Зелінський: «Сьогодні з армією потрібно спілкуватися»  

*нанашка   

  Арам Пачян. Робінзон / Переклад з вірм. Анушаван Месропян. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. – 160 с.   Ця книжка зовсім не мала бути білою, якою є її обкладинка. Тут могли би переплітатися чорні вени з червоними фонтанами крові, розбиті пляшки, розпачливі крики та викинуті телефони. Однак, читач побачить лише контури людського тіла з вкрапленням дерев. Напевно, саме таким і постає Арам Пачян у своїх текстах – ледь вловимим, дивакуватим, з лісом загадкових та непересічних історій всередині.  

  Олег ЛИШЕГА. Поцілунок Елли Фіцджеральд : Есеї, переклади, вірш. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. – 240 с. Олег ЛИШЕГА. Старе золото: Есеї. – Львів: ЛА «Піраміда», 2015.   «Буває, хтось своїм відходом пробиває світло у найтемнішому часі»..  

  Тадеуш Конвіцький. Маленький Апокаліпсис. Переклад з польської Божени Антоняк. ‒ Львів: Урбіно. ‒ 2015. ‒ 223 с.  

  Анджей Стасюк. Схід: роман-есей / Переклав Тарас Прохасько. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 272 с.   Є, здається, найпростіше пояснення буму документальної та автобіографічної прози і тої, що намагається нею здаватися. Як нема бажання ставати персонажем – мусиш стати автором.