Олексій Жупанський: «Такі і подібні їм книжки саме для того, щоб хоча б спробувати розірвати це причинне коло, по якому ми досі бездумно гасаємо».  

Тетяна ТЕРЕН. RECвізити: Антологія письменницьких голосів: у 2-х кн. / Світлини Олександра Хоменка. – Львів: ВСЛ, 2015.    

Що ми знаємо про соціалізм, про Радянський Союз? Ми, покоління людей із тризубом на свідоцтві про народження? Уявлення про радянську імперію у мого покоління формується по фрагментах жовчної полеміки про «минувшину дешевого хліба і ціннісних ідей» та криваву фантасмагорію в дусі Орвела (який, подейкують, саме сталінським режимом і надихався для створення славнозвісного «1984»). «Може, через п’ятдесят або сто років про те наше життя, яке називалося соціалізмом, писатимуть об’єктивно. Без сліз і проклять.

  Олександр Бойченко: «Хочеш бути оригінальним – не бреши»     Якраз оце тепер Бойченко презентує по Україні свою нову книжку «50 відсотків рації». І, звісно, де він, там завжди багато жартів. Бойченко не був би сам собою, якби не пожартував і про деталі власної операції в Німеччині. Революція, війна, всі українські президенти і сюжети з власного життя – про це книжка. Автор каже, нічого не вигадував.  

Ісабель Альєнде. Оповідки Еви Луни. З іспанської переклав Сергій Борщевський. – Львів: «Видавництво Анетти Антоненко», 2016. – 256 с.  

Лісові хлопці. Проза про УПА ⁄ упоряд. Антось Тонюк. ‒ Брустури: Дискурсус, 2016. ‒ 336  

 

  Якщо запитати пересічного читача про найважливіші аргументи на користь купівлі тієї чи іншої книжки, то, в першу чергу, він напевно назве такі: помірна ціна, стильний дизайн і належна якість видання. Ці компоненти можуть доповнюватися іменитістю письменника, очікуваністю книжки чи просто хорошим піаром, але суть зостається незмінною.    

В українському письменстві, а ще більше в теоретичному дискурсі і суспільній свідомості значення нефікційної подорожньої літератури мізерне. Що незаслужено, прекрасний приклад цьому – Софія Яблонська. В неї все ніби цілком так, як у решти, і водночас геть по-іншому. Вона мовби жила повнокровним життям представниці державної нації, не забуваючи, втім, що це не так. Народжена в Германові, що на Галичині, в родині священика, випускниця Львівської торговельної школи, вона 1927 року вирушила в Париж вивчати техніку знімання документального кіна.  

  Ульф Старк. Диваки і зануди / Переклад Галини Кирпи. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 160 с.   Гендер як первинна лінія стратифікації – так розумники кажуть. Ми розумникам віримо. А на практиці буває: як би воно тактовніше спитати – ти «він» чи «вона»? Літературі тут – пишне пасовисько. Навіть є такий сталий жарт для визначення жанрів-із-трансгендером: кожна щільна вуаль приховує триденну щетину. А якщо вже про дитячу літературу мову завести…