Тимофій Гаврилів. На наш бік. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2015. – 198 с.    

  Клер Кіґан. Виховання / Переклад Івана Непокори. Бруструрів: Дискурсус, 2015. 80 с.  

  Оригінал опубліковано в часописі «10TAL» (№17-18, 2014).   Поет Олег Лишега, чиї вірші впродовж багатьох років були забороненими, за допомогою мовної музикальності ангажується в боротьбу за виживання Землі. Характеристичною для його віршів є повільність, але також і рух. Як і колись Генрі Девід Торо, він любить писати ходячи.    

  Мартін Поллак. Цісар Америки: Велика втеча з Галичини / Переклад Люби-Параскевії Стринадюк, доопрацьований Нелею Ваховською і Олександрою Григоренко. Чернівці: Книги-ХХІ, 2015. 272 с.  

  Ви ще не читали «Аптекаря»? Ви щасливі. Я вам заздрю. Бо там – жах і жах!   «Сюжет роману кострубатий, не виписаний, усе похапцем, події змазані, не вивершені, сюжетні лінії пунктирні і непевні. Бракує жвавості, екшну, яскравих деталей у кульмінаційних моментах. Натомість дрібницями перевантажені побутові описи й розповіді про буденне. Герої й автор говорять тоді, коли можна було б змовчати, і замовкають, – коли варто було б сказати».  

  Якось ілюстратори творчої майстерні АҐРАФКА Романа Романишин і Андрій Лесіва завітали в URBANбібліотеку поговорити про їхню книгу «Шептицький від А до Я». Видавництво Старого Лева презентувало книгу у вересні, і вона одразу ж підкорила 22-й Форум Видавців у Львові. Авторами текстів виступили журналістка Радіо Свобода Галина Терещук та письменниця Оксана Думанська. Успіх книги надихає авторів та ілюстраторів на створення цілої серії книжок, які отримають форму Абетки навколо життя і творчості великих українців.  

  Цієї осені поетична серія «УПА» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» поповнилася ще однією чудово скомпонованою книгою – вибраним Наталки Білоцерківець «Ми помрем не в Парижі». Білоцерківець – авторка шести поетичних збірок, її вірші перекладалися багатьма європейськими мовами (зокрема, у Польщі вийшли окремим виданням «Троянда і ніж» в перекладах Богдана Задури).  

  Таран Л. Прозорі жінки. – Чернівці: Букрек, 2015.   Не такі вже вони і прозорі – ті жінки, про яких пише у новій книжці Людмила Таран. Часом і справді видно їх наскрізь, їхні почуття, їхні бажання і їхню відразу, коли вони повторюються з тексту в текст, – тоді хочеться відвести погляд, і кажеш їй: стоп, це зрозуміло, але чи не можна трохи туману на очі? Туману? – перепитує вона, але не затримується з відповіддю. – Хвилинку, я зроблю вам ще й не таке. Зроблю так, що у вас живіт стане чубатенький.  

Цього року світ у видавництві «Дух і Літера» побачила книга перекладів Юрія Прохаська двох поетичних збірок відомої львів’янки Дебори Фоґель, доля якої є ілюстрацією долі цілого покоління львівських євреїв першої половини ХХ століття.