Олександр Михед. Астра. – Львів: Видавництво Аннети Антоненко, 2015. – 212 с.   «І все ж потойбіч топік та економік, лібідових і політичних, що постійно тяжіють до виробництва (матеріяльного і чуттєвого) у ціннісній площині, існує ще і схема суспільного відношення, котра базується на знищенні цінности…» Жан Бодріяр  

 

  Євгенія Сенік. Przepraszam, навчи мене мовчати. Тернопіль: Крок, 2014. 212 c. Євгенія Сенік. Письмовий стіл. Тернопіль: Крок, 2015. 112 c.   Пам’ятаєте такий старий анекдот: «А я-от Батьківщину люблю! – Так ви, шановний, знаєтеся на збоченнях»?.. Чомусь дуже легко поставити поруч ці два слова: кохання і відхилення. Чомусь неодмінно це викличе сміх: пліч-о-пліч їм стояти не пасує.  

Світлана Маценка. Партитура роману. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2014. – 528 с.    

  Умберто Еко, Жан-Клод Кар’єр. Не сподівайтеся позбутися книжок / Переклад з французької Ірини Славінської. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 256 с.   У світі існують книгарні зі спеціальними полицями книжок про читання. Серед них обов’язково будуть такі відомі видання, як, наприклад, П’єр Байяр «Мистецтво розводитися про книжки, яких ми не читали», Альберто Манґель «Моя історія читання» та «Нотатки до визначення ідеального читача», Генрі Міллер «Книжки мого життя», Марсель Пруст «Про читання» й інші.  

    Франкове оповідання „Гава“ якось не тішиться увагою нащадків. Даремно. Воно на простих прикладах прекрасно ілюструє дію ринкових механізмів: і шумпетерівського монопольного прибутку від інновацій та його розсмоктування під дією конкуренції, і ресурсного виснаження як ілюстрацію олсонівської трагедії спільного, і банальну взаємну користь від посередництва. І, зрештою, принцип win-win, коли від співпраці виграють всі сторони.  

Ми знаємо Ірину Шувалову, в першу чергу, як поетку. Однак, попри дар і працю, за її текстами завжди є багатошарове культурне тло. Це можуть бути впливи міфології, музики, театру, танцю чи навіть кіно. Шувалова не просто досліджує всі ці види мистецтва, але й має безпосередній досвід дотику до кожного з них. Нещодавно, у рамках всеукраїнського туру було презентовано дві нові книжки поетки – «Ос» і «Аз». Це й стало інформаційним приводом для розмови про музичний, театральний і відео досвід Шувалової, а також про збірки-двійнята.  

  Валерій ШЕВЧУК. Місто Днів : Поезії. – К.: Либідь, 2015. – 528 с.  

Роберт Бернс. Моя любов. Переклали з англійської Микола Лукаш та Василь Мисик. – Львів: Піраміда, 2014. – 416 с.     "Коли можна як-небудь порівнювати обидвох поетів – Шевченка й Бернса, то спільна їм передусім перевага національного над універсальним у тематиці та близькість до народної творчости в формі й стилі. Одначе багато різниць між ними, хто зна чи не більше, ніж схожости".  

  Ільма Ракуза. Море моря: Фрагменти спогадів/Переклад Христини Назаркевич. Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. 280 с.