Джордж Орвелл. 1984. З англійської переклав Віктор Шовкун. – Київ: «Видавництво Жупанського», 2015. – 312 с.   Крізь роздертий папір на вас дивиться око. Це – обкладинка українського видання роману Джорджа Орвелла «1984». Чорний, червоний і білий кольори. Тисяча дев’ятсот вісімдесят четвертий рік – не так давно, проте вже виросло покоління, яке нічого цього не застало. Нічого?    

Киянка, що вже шістнадцять років мешкає в Берліні, за свій дебютний роман «Мабуть Естер» отримала одну з найпрестижніших літературних нагород – премію Інгеборг Бахман. Це стало несподіванкою як для самої авторки, оскільки до того вона себе письменницею не вважала (Катя Петровська працювала журналісткою у Neuen Zürcher Zeitung, die tageszeitung та Frankfurter Allgemeine Zeitung, а також захистила дисертацію з літературознавства в Московському університеті), так і для всього німецькомовного світу.

  Любомир Винник. У затінку Венери. Тернопіль: Крок, 2015. 272 с. Юрій Ярема. Тепло його долонь. Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2015. 120 с.  

Якщо вона стає інструментом, то має іншу назву: пропаганда чи психотерапія

Нельсон Мандела. Довгий шлях до свободи. Переклад Василя Старка. – Київ: «Наш Формат», 2015. – 568 с.    

  Сємьон ХАНІН. Вплав. – Львів: Видавець Позднякова А. Ю. (Astarea), 2015. – 80 с.   Читання поезії російськомовного латвійського поета Семьона Ханіна (псевдонім філолога Алєксандра Заполя, відомого як упорядника антології російськомовної поезії Латвії) вимагає надзвичайного емоційного напруження свого внутрішнього вуха й розбудження свого внутрішнього ока, щоб впіймати невловне «десь за сантиметр від лиця»… Це складно, емоційно виснажливо, тому що ця поезія постає перед нами  

Сім років ми живем без Юрка... 

  Минуле постійно нас дивує, можливо, дивує більше, ніж теперішнє. Жан Клод-Кар’єр   Петро Радковець, Іван Радковець. Таємниці львівських левів. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 48 с.  

 

  «Нічого правдивого й усе можливе» Пітера Померанцева – як нічний похід у бар із малознайомими людьми.