штука колонка перша

  Махно В. Дім у Бейтінґ Голлов: Оповідання. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.  
05.11.15 | Львів |
Військовий капелан о. Андрій Зелінський: «Сьогодні з армією потрібно спілкуватися»  
03.11.15 | Львів |
  Арам Пачян. Робінзон / Переклад з вірм. Анушаван Месропян. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. – 160 с.   Ця книжка зовсім не мала бути білою, якою є її обкладинка. Тут могли би переплітатися чорні вени з червоними фонтанами крові, розбиті пляшки, розпачливі крики та викинуті телефони. Однак, читач побачить лише контури людського тіла з вкрапленням дерев. Напевно, саме таким і постає Арам Пачян у своїх текстах – ледь вловимим, дивакуватим, з лісом загадкових та непересічних історій всередині.  
27.10.15 | Львів |
  Олег ЛИШЕГА. Поцілунок Елли Фіцджеральд : Есеї, переклади, вірш. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. – 240 с. Олег ЛИШЕГА. Старе золото: Есеї. – Львів: ЛА «Піраміда», 2015.   «Буває, хтось своїм відходом пробиває світло у найтемнішому часі»..  
26.10.15 | Львів |
  Тадеуш Конвіцький. Маленький Апокаліпсис. Переклад з польської Божени Антоняк. ‒ Львів: Урбіно. ‒ 2015. ‒ 223 с.  
23.10.15 | Львів |
  Анджей Стасюк. Схід: роман-есей / Переклав Тарас Прохасько. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 272 с.   Є, здається, найпростіше пояснення буму документальної та автобіографічної прози і тої, що намагається нею здаватися. Як нема бажання ставати персонажем – мусиш стати автором.  
21.10.15 | Київ-Львів |
Джордж Орвелл. 1984. З англійської переклав Віктор Шовкун. – Київ: «Видавництво Жупанського», 2015. – 312 с.   Крізь роздертий папір на вас дивиться око. Це – обкладинка українського видання роману Джорджа Орвелла «1984». Чорний, червоний і білий кольори. Тисяча дев’ятсот вісімдесят четвертий рік – не так давно, проте вже виросло покоління, яке нічого цього не застало. Нічого?    
20.10.15 | Львів |
Киянка, що вже шістнадцять років мешкає в Берліні, за свій дебютний роман «Мабуть Естер» отримала одну з найпрестижніших літературних нагород – премію Інгеборг Бахман. Це стало несподіванкою як для самої авторки, оскільки до того вона себе письменницею не вважала (Катя Петровська працювала журналісткою у Neuen Zürcher Zeitung, die tageszeitung та Frankfurter Allgemeine Zeitung, а також захистила дисертацію з літературознавства в Московському університеті), так і для всього німецькомовного світу.