Андреас Штайнгьофель. Середина світу / Переклад Ірини Загладько. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 432 с.  

  Перед лицем дедалі гірших новин із польсько-українського пограниччя (і абстрактного «пограниччя ідей», і цілком конкретного, географічного) залишається знов плекати надію, що література може бути хоч якоюсь противагою агресивній ізоляціоністській риториці політиків і «цивільних» популістів, готових одним махом зруйнувати (все ще не добудований) міст примирення і порозуміння, який десятиліттями зводився цеглина за цеглиною.  

  Цьогорічний Місяць авторських читань приємно дивує різноманіттям пропозиції. Навіть сам факт приїзду в Україну майже тридцяти іспанських і каталонських авторів протягом такого короткого періоду часу – вже подія непересічна. Про це мали би писати фахівці – писати багато і вдумливо, перекладати і коментувати широку панораму тамтешнього культурного життя. Бо жалітися на відірваність української літератури від Європи за таких умов просто гріховно: Іспанія ближче, ніж будь-коли.  

  Євген НАХЛІК. Від преромантизму до постмодернізму: Сильветки письменників. Літературно-критичні статті та рецензії. Екскурси до класики. Теоретико-компаративістичний уступ. / НАН України ; ДУ «Інститут Івана Франка.  – Львів, 2016. – Сер. «Літературна критика й есеїстика». Вип. 4.  

 

  З нагоди Місяця авторських читань у Львові «Z» пропонує читачам трохи «підготуватися» до зустрічей з іноземними авторами і починає серію матеріалів від літературознавців та перекладачів, присвячених літературам країн-учасниць фестивалю. Почесний гість цьогорічного МАЧ (минулого року це була Україна) – Королівство Іспанія, а отже щодня протягом липня Львів відвідають 30 іспанських авторів.

  Олесь Ульяненко. Яйця динозавра: збірка малої прози. К.: Люта справа, 2016. 189 с.    

Вʼячеслав Гук. Сад Галатеї. Роман.– Київ: «Український письменник», 2015. – 511 с.   До слова, я забув назватися, мене кличуть Асар Янсон, усіх інших героїв цієї великої оповіді я здебільшого називатиму тільки на ймення, намагаючись скласти їхній сукупний образ. Я маю девʼяносто три роки, народився в Ризі, у родині лікарів, мешкав усе своє життя в Латвії, пережив жахи радянського загарбання, а тепер доживаю свої дні у притулку біля Пілтене. Точніше, доживав, тому що тепер я опинився у вʼязниці.