Цьогорічний Місяць авторських читань приємно дивує різноманіттям пропозиції. Навіть сам факт приїзду в Україну майже тридцяти іспанських і каталонських авторів протягом такого короткого періоду часу – вже подія непересічна. Про це мали би писати фахівці – писати багато і вдумливо, перекладати і коментувати широку панораму тамтешнього культурного життя. Бо жалітися на відірваність української літератури від Європи за таких умов просто гріховно: Іспанія ближче, ніж будь-коли.
Але окрім власне Почесного гостя, фестиваль щодня відвідує і письменник чи письменниця з однієї з країн-учасниць, тобто України, Польщі, Чехії, Словаччини. Це ускладнює й урізноманітнює програму фестивалю, та не дозволяє забути, що ми – у Центральній Європі, яка не просто близько, а ось тут – за рогом, чи то пак, за кордоном (фестиваль-бо транскордонний, тобто покликаний ці кордони знівелювати, бодай у культурному сенсі).
Дора Чехова на читаннях у Львові, модерує Ірина Забіяка. Фотоагентство LUFA.
Чехію в Україні цьогоріч представляє семеро авторів. Уже перший погляд на їх імена дозволяє зробити кілька загальних зауважень: домінують серед них жінки (що, думаю, невипадково, а є більш загальною тенденцією сучасної чеської літератури), авторки – переважно середнього віку, тобто представляють покоління не «живих класиків» і не початківців, а тих, хто пише тут і зараз і, цілком ймовірно, ще напише свою найкращу книгу в майбутньому.
7 липня чеську програму відкрила Дора Чехова (1971 р.н.), письменниця, яка довго дозрівала до дебютної збірки оповідань: книга «Я не хотів бути Леніном» вийшла у 2012 році. В одній з анотацій до книги зазначено, що це «оповідання широкої душі», написані на матеріалі власного досвіду і розповідей близьких про Москву – батько Дори має російське походження. Ці тексти розповідають про різні долі мешканців і гостей столиці – бідних і багатих, старших і молодших, щасливих, але здебільшого нещасних. Власне, інтерес до «периферійний доль» наближає цю авторку до класики російської літератури з її традицією писання про «маленьку людину». Чехова зізнається сама: вплив Тургенєва, Толстого, Чехова на її творчість значний, без «творчого благословення» метрів вона б не наважилася видавати свої тексти. Друга книга авторки, однак, далека від вигадки – це біографія «Життя і скульптури Олбрама Зоубека» (2013), присвячена творчості одного з найвідоміших скульпторів сучасної Чехії (його прославило авторство посмертної маски Яна Палаха, а також низка скульптур у Празі, наприклад, пам’ятник жертвам комунізму). Як зазначає письменниця, доля видатної особистості розкрилася для неї через приватну історію – спілкуючись зі скульптором, Дора дізналася, що найбільша його життєва трагедія пов’язана з любов’ю до двох жінок. Про любов і весілля йшлося й в оповіданні, яке прозвучало під час МАЧу – «Олег» з останньої на сьогодні збірки «Опалі літні яблука» (2015). Авторка вважає, що «рушіями дії» в цих текстах є жінки, бо жінка по-справжньому може описати лише внутрішній світ жінки, про чоловічий натомість може хіба тільки здогадуватися. Чи схожі оповідання Чехової на «дамське чтиво»? Навряд чи. Скоріше – на дотепні короткі тексти її однофамільця чи, наприклад, Карела Чапека.
Наступний «чеський день» був щойно 16 липня. Іва Пекаркова (1963 р.н.) – чеська письменниця і публіцистка, має свій блог на популярному ресурсі iDnes.cz. Там можна побачити, що основні теми Іви – міграція у дуже широкому контексті, життя в Лондоні (наприклад, коментування нещодавніх виборів мера), життя в Африці й проблеми африканців у Європі, а також – питання феміністичні. Всі теми авторка описує зі знанням справи, адже сама вона – емігрантка: жила спочатку в США, нині вже довгий час у Лондоні; великого розголосу набув її роман із темношкірим чоловіком на дванадцять років молодшим за нею, який вона змогла перетворити на літературну атракцію. Два слова, що характеризують творчість авторки, – це любов і екзотика. Про це, зокрема, роман, який зробив її популярною – «Леопардиця» (2013). У ньому розповідається про чешку, яка після невдалого шлюбу переїжджає до Лондона і починає нове еротичне життя, зокрема – потрапляє «молодшою дружиною» в африканську родину. Соціальні і особисті стереотипи, описані з гумором, і їх подолання – ось тема Пекаркової. Читала Іва з книги «Печена зебра» (2015), яка є своєрідним продовженням «Леопардиці»; на читання до Львова її супроводжував той-таки чоловік Реймонд Джонстон. Цьогоріч з’явилася нова її книга «Слони у сутінках», в якій так само знайдете характерні для авторки, згадані вище два слова.
Петра Соукупова. Фото: novinka.pl
Найцікавішою гостею МАЧ цього року, мабуть, стане Петра Соукупова (1982 р.н.) – одна з найуспішніших письменниць сучасної чеської літератури, зустріч з якою відбудеться вже завтра, 19 липня. 2008 року вона отримала престижну нагороду імені Їржі Ортена за повість «До моря», яка розповідає про подорож однієї сім’ї у відпустці, протягом якої розкриваються складні взаємини між поколіннями і комплекси та проблеми кожного з персонажів. Книга «Зникнути» (2009) отримала нагороду Magnesia Litera, що свідчить про успіх серед критиків і читачів, та була номінована на премію Ярослава Сайферта. Це три оповідання, в центрі яких – тема дитинства і дитячих травм. Дві історії розповідають власне діти. Соукупова – майстер родинних історій, лише не сентиментальних і чуттєвих, а часто дуже гострих, проблемних, конфліктних, заглиблених у психологію, а від того – дуже реалістичних. Якщо можна говорити про тенденції останніх років у чеській літературі, то я б наголосила на поверненні реалістичного письма, і Соукупова цьому найкращий приклад. Останній наразі її роман «Під снігом» (2015) розповідає про трьох сестер, які разом їдуть на день народження батька – нова родинна історія, нові психологічні таємниці.
Давід Забранський (1977 р.н.) – головний редактор порталу CzechLit, який покликаний поширювати інформацію про чеську літературу за кордоном. Його перший роман «Слабкість із кожним новим пляжем» (2006) отримав нагороду Magnesia Litera у номінації «відкриття року». Останній його роман «Мартін Югас, або Чехословаччина» (2015) був на цю премію номінований як «прозова книга року». Це історія про дивні стосунки чехів, словаків, комуністів, нацистів, німців та інших меншин у період з 1918 по 1948 роки – цікавий і буремний період чеської історії. Повертаючись назад, у минуле, автор історію розповідати не хоче, скоріше, він намагається викликати читацький захват і здивування. Буктрейлер до книги можна знайти за посиланням, а зустріч із Забранським запланована на 22 липня.
Алена Земанчікова. Фото: old.itvar.cz
Наступна гостя завітає на фестиваль 25 липня, і буде це Алена Земанчікова (1955 р.н.). Вона сама вивчала драматургію, є авторкою низки п’єс, працює в Чеському радіо, нині також викладає в празькій Академії мистецтв. Є авторкою книги оповідань «Без батька» (2008), збірки короткої прози «Маркування» (2012), книги «Роман непрямою мовою» (2015). Останній – це родинна історія, яка ґрунтується на факті переселень до прикордонних територій, які відбувалися у Чехії після Другої світової війни. Місце, яке здавалося чудовим для втечі від режиму, саме перетворилося на режимний об’єкт, що змінює людей і стосунки між ними. Про це – книга інтелектуалки, колумністки і матері чотирьох дітей.
Завершиться чеська частина МАЧ 31 липня і 1 серпня, виступами двох поеток Яни Орлової та Ірени Штястної.
Яна Орлова (1986 р.н.) займається візуальним мистецтвом та пише поезію. Її дебютна збірка має назву «Нюхати вогонь»; вона побачила світ у 2012 році – короткі тексти, доповнені авторськими ілюстраціями. Заглибленість у природні начала – вода, земля, вогонь. Роздуми над вічними питаннями. Не прямі лінії, а лише начерки, часом хаотичні, часом доволі прямолінійні.
Серія перфомансів Яни Орлової «Чорна жінка».
Ірена Штястна (1978 р.н.) представляє остравську школу поезії, поєднуючи в своїх текстах дві теми – Сілезію та села. Є авторкою чотирьох книг – «Заминки» (2005), «Усі твої смерті» (2010), «Гупі» (2013) та «Жування ядер» (2015), за яку була номінована на премію Magnesia Litera у категорії «поезія». Пише також оповідання.
Добираючи авторів, організатори, вочевидь, намагалися представити якнайширшу палітру сучасної чеської літератури – навіть у такому стисненому обсязі. Тож завітавши на кілька МАЧівських вечорів, ви матимете бодай побіжне і коротке враження про те, що ж діється там, у далекій і водночас майже-сусідній Чехії.
*Ірина Забіяка – кандидатка філологічних наук, літературознавиця, перекладачка із чеської.
18.07.2016