Сергій Осока. Нічні купання в серпні. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 224 с.   Хрестоматійне визначення травми звучить приблизно так: це «підвисла» у часі подія, яка змінила подальший хід життя людини; і водночас – це процес, котрий впливає надалі на ставлення людини до свого теперішнього і майбутнього. Не пункт призначення, а траєкторія руху… Ви також бачите в цьому визначенні перфектну дефініцію дитинства?   

  (Леся Українка. Листи: 1876–1897 / Упорядкування Прокіп (Савчук) В.А., передмова Агеєвої В. П. — К.: Комора, 2016. — 512 с. — Іл. — (Серія «Persona»))  

 

  Іван Рябчій. Двічі по десять: обличчя і голоси. Л.: В-во Анетти Антоненко, 2015. 240 с. Ціна питання: 27 інтерв’ю Євгенію Стасіневичу. К.: Laurus, 2016. 256 с. Тетяна Терен. RECвізити: Антологія письменницьких голосів: Книга 1-2. Л.: ВЛС, 2015–2016.       

 

  Весною цього року на українські екрани вийшла кінострічка українського режисера Івана Кравчишина «Політ золотої мушки». Колоритний фільм про життя галичан був знятий за збіркою оповідань Богдана Волошина «Бурачковицькі хроніки». А вже за кілька місяців Видавництво Старого Лева опублікувало однойменну збірка текстів автора – «Політ золотої мушки».    

  Христина Лукащук. Любов практична. Чернівці: Книги-ХХІ, 2016. 144 с.    

  Адже війна — це саме той час, коли весна не настає, мить в історії людства, яка ніколи не перестає боліти   Андрій Зелінський, Т.І. На ріках вавилонських. Кілька думок про повернення. Львів: Свічадо, 2016. - 96 с.    

  Ґабріель Ґарсія Маркес. Сто років самотності. Переклад з іспанської Петра Соколовського. – Харків: «Фоліо», 2015. – 476 с.  

  Ігнацій Карпович. Сонька / Переклад Остапа Сливинського. К.: Комора, 2016. 176 с.   Бабця, розповідаючи про жінок, які під час війни мали еротично-романтичні стосунки з окупантами, називала їх німецькими вівчарками. І жодного імені, жодних офіційних «колаборанток», тільки так – німецька вівчарка… А цю звати Сонькою.