З’явилося нове концептуальне друковане видання, що розповідає про мистецтво, ніжність та рутину в естетиці «святенницької Галичини». «Праведниця» — метамодерновий проєкт, що його задумали і здизайнували Катерина Дрозд та Ігор Тимощук як акт любові до чудових українських митців та мисткинь та бажання говорити про їхні мистецькі й немистецькі вподобання.
Перший випуск журналу «Праведниця», виданий у лютому 2025, містить компіляцію матеріалів про культурну рутину, війну, любов, працю, маленькі радощі, страхи та ніжність.
Ідея створення
Мета видавців — бути комфортними провідниками у світ мистецтва, розповідати про класних творчих людей через їхню неочікувану діяльність. Таких людей неймовірно багато, тому автори впевнені: матеріалу вистачить на десятки випусків.
«Я обожнюю робити та читати журнали. Вже рік хотіла створити щось своє — як хочу і з ким хочу, бо усвідомила, що маю вже весь необхідний для цього досвід.
На одній із прогулянок разом з Ігорем ми рефлексували на тему нашого перебування у Львові, виходу нової «Грішниці» та загалом відчуття потреби в незалежному, стильному виданні про стан мистецтва та людей у ньому, що говорило б доступною мовою, без «кучерявих« формулювань та пафосу, які часто відлякують.
Ми обоє маємо мистецьку практику й активно спілкуємося з художниками. Для нас мистецтво — це гра, енергія, можливість бурхливого обговорення, інтерпретації, а головне — знайомства з прекрасними людьми», — розповідає Катря Дрозд про ідею створення журналу.
«Я втомився від того, що у стрімких ритмах модерного життя ми постійно знаходимося в присутності страшних картинок і масового контенту. Усе вимагає швидкої реакції, і чим бурхливіша вона — тим краще. Поквапність і гонитва за шоковим фактором втомлює до такої міри, що в прагненнях когось таки здивувати, губиться уся автентичність. Очі творців затуляються чужими бажаннями, і в цій сліпоті вони перестають бачити найголовніше :ким вони є для самих себе. Як на мене, головною метою було створити продукт, що не буде викликати негативу та бажання порівнювати себе з кимось, так всім і кажемо — це журнал ідеальний для недільного читання», — пояснює Ігор Тимощук.
Що можна знайти на сторінках?
Це видання у буквальному сенсі для всіх. І для тих, хто цікавиться мистецтвом, і для тих, хто цінує естетику, і навіть для «шукачів чогось нового». Універсальний журнал, доступний для різних поколінь.
Автори знайомлять читача з людьми культури, висвітлюючи їхні інтимні історії, які можна дізнатися тільки в особистому спілкуванні. Кожен розгорт — як діалог на афтепаті по відкриттю виставки. Видавці просили кожного написати хоча б абзац, щоб ніхто не тривожився та зміг щиро розповісти усе, що хотів. Такий експеримент конвертувався у доволі інформаційно щільний журнал, що зберігає живу мову.
На читача очікують 60 сторінок, де можна знайти інформацію про те, хто як готує сніданки і провадить ранки, роздуми про домашнє садівництво, дослідження дерев’яних храмів України, рефлексії керамістки про її стосунки з глиною, історію про те, як кум діда подруги колекціонує мистецтво в підвалі, а також дізнатися, що можна приготувати у піст. Є навіть можливість глянути на метафізичне віддзеркалення дитинства на Волині й чимало іншого.
Присутні й особисті історії: про те, як художник-ветеран Богдан Бунчак отримав поранення, а також про залежність та віру музиканта Максима Буби, який тепер приєднався до лав ЗСУ. Усе це — про життя, що триває навіть у найскладніші часи. Війна стала частиною нашої рутини, але це не означає, що ми маємо сприймати її, як щось буденне. Видавці говорять про мистецтво, красу, звички, людські історії, але не забувають, що все це можливе лише завдяки тим, хто нас захищає.
Хто за цим стоїть?
Важливо зазначити, що цей журнал дуету авторів, робили його суто вдвох Катря та Ігор. Усіма процесами займалися самостійно: верстали, писали тексти, брали інтерв’ю, подекуди навіть самі фотографували. Тиражували також за свій рахунок. Надруковано лише 500 примірників — це обмежена кількість без додруку. Ексклюзивним подарунковим пакуванням є біла бинда із потятої сукні моделі на обкладинці.
На думку засновників «Праведниці», тепер в Україні мало стабільних журналів про мистецтво, особливо з класним дизайном. «Безмежно любимо колег із журналів «Соломія» та «Грішниця». До списку улюблених також входять культурні журнали «ЛЮК», «DTF» та «Поміж». Ми ж зайняли нішу мистецького журналу, який розповідає про митців не лише через їхні роботи, а й через їхню повсякденність та індивідуальність. Дякуємо за довіру кожному та кожній, хто причетний до створення «Праведниці». Це неймовірне відчуття — бачити, як «Праведниця» відкриває величезне нескінченне поле для експериментів та досліджень», — тішаться видавці.
Довідка:
Катря Дрозд — незалежна графічна дизайнерка родом з Бахмута, яка працює з мистецькими інституціями, медіа та бізнесами. Розробляє айдентику, шрифти та багатосторінкові видання. Розробниця шрифту Kharkiv Tone, головна дизайнерка в медіа «Люк». Переможниця номінацій «Мистецька книга» та «Експеримент» у конкурсі Best Book Design 2023.
Ігор Тимощук — мультидисциплінарний графічний дизайнер з Львівщини, магістрант-культуролог, незалежний куратор. Співпрацює з культурними інституціями, бізнесами, громадськими організаціями та міністерствами. Співвласник незалежної галереї «Товари з Європи», графічний дизайнер виставкового проєкту «Небачена сила» (2024).
04.03.2025