Коли в 1908 р. народжувало ся шумно новославянство серед усїх славянських народів, одинокі Українцї не тільки заховали ся нездержливо супроти того руху, виміреного проти нїмецького світа, але й відкрито поставили ся ворожо супроти такої всеславянської дурійки. "З спеціяльно українського становища — писав тодї проф. М. Грушевський у червневій книжцї "Лїтературно-Наукового Вістника" в статї "Українство й всеславянство" — яка небудь проповідь славянської солїдарности в теперішнім часї звучить як гірка іронїя, глузуваннє з дїйсности.

Московські війська втікали.   Ночами видно було червону луну, в днину дими закривали сонце, їдкі, густі, великі. Чути в них було спалену солому, переглїлий волос і шкварене мясо. Зойки та плач нещасливих людей летїли в світ, як туча, роси дріжали, як сльози.   Московські війська втїкали.  

a plany regulacyjne i ustawy budowlane.   Zniszczony klęskami wojny kraj nasz czeka olbrzymich rozmiarów odbudowa, mogąca całkowicie zmienić jego oblicze. Akcja ta, ze względu na swój ogrom, ma tak olbrzymie znaczenie, iż sami dotychczas nie jesteśmy w stanie przewidzieć skutków tej działalności. Dlatego więc, jeśli chcemy, by wszelka działalność odbudowy dała dla kraju pożądane wyniki, to musi ona zostać unormowaną przez odpowiednie zarządzenia.  

  Дня 10 вересня минуло 12 місяцїв, відколи Українські Сїчові Стрільцї пішли в поле. Дня 3-го вересня 1914 зложили присягу в Стрию і виїхали до північної Угорщини, де закватирували ся у селах Ґоронда та Страбичів. З тої кватири виходили сотнї одна по другій у Карпати. Перша сотня удала ся на провал Перечки під проводом сотника Василя Дїдушка дня 10 вересня 1914. В побідній сутичцї з Москалями дня 28 вересня відбула сотня oгневі хрестини при Комарниках і здобула вози з амунїцією.  

("Русскіе", що не знають "русскої" мови. — Курси галицькі. — У Лохвицької-Скаллон. — На курсах київських. — Гіркий жаль "освободителїв" і "визволених".)  

Теофіль Мелень, член Головної Української Ради, помер в росийській неволи від ран, одержаних 8. червня с. р. на полї битви коло Галича в рядах Українських Стрільцїв.   Покійний, син народнього учителя, родив ся 1879 р. По скінченю ґімназиї у Львові вступив на полїтехнїку, одначе швидко перенїс ся на фільософічний видїл, на якім відбував студиї у Львові й Відни.  

Із Злотського (п. Мушина) нам пишуть:   Кілько терпінь спричинили клеветничі доноси наших "найсердечнїйших" на цїлком невинних Українців, се оден Господь бачить і записує, щоби колись кождому віддати по дїлам його.   Коли на Українцеви не можуть найти чорної плямки в його прилюдній дїяльности, тодї, коли він їм таки не на руку, то кинуть на нього клевету, що він — мовляв — з верха "Українець", але в серединї "москальофіль". Кажуть люди, що кождий судить після себе; може й тут сповняєть ся та приповідка.  

Оповіданє.   Місячної ночи з 10. на 11. серпня 1914 р. над досвітком маленьке і нужденне галицьке містечко Залізцї дуже стревожило ся, почували вистріли і від утїкачів вісти, що прийшли Москалї. Люди бачили, як компанія австрийської краєвої оборони, котра коло Залозець стерегла границї, завернула в містечко і побігла в сторону Олїєва, і як небавом улицями поскакали патрулї росийської кінноти. Християни молили ся і зітхали у своїх хатах, заглядаючи осторожно у віконця, а жиди, котрі ще не забрали ся, городами і манівцями втїкали, як наполохані вівцї.

У насъ сообщалось уже въ телеграммахъ о состоявшемся 25 марта въ Петроградѣ открытии временной этнографической русскаго населенія въ Галичинѣ, Буковинѣ и Венгріи выставки, устроенной въ двухъ залахъ этнографическаго отдѣла русскаго музея императора Александра ІІІ.   Петроградскія газеты даютъ болѣе подробное описаніе этой выставки:  

Серед лїса зеленого на мураві Спочивали два жовнїри, оба жваві.   Оден каже: в мене жінка, в мене дїти, Затрубіли — треба було в сьвіт летїти.   В мене жінка, молодая молодиця, Гей, не знати, яке їй там нинї спить ся?   Другий каже: в мене мати і дївчина, Та настала для них нинї зла година.   Може добре стара мати криєсь в лозах, А дївчина зневажена миєсь в сльозах.   Оба-ж кажуть: Боже милий, будь Ти з ними, З ворогами не лишай сиріт самими.