Галичина. З великої війни. Упорядники Алла Паславська, Тобіас Фоґель, Володимир Кам’янець. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2014. – 299 с.    

Цитується за: Карпинець І. Галичина: Військова історія 1914–1921 років. – Львів, 2005. – С. 52-60.     а) Зосереджування сил противника  

Сто років тому, 21 серпня 1914-го, 1-а та 4-а австро-угорські армії перейшли російський кордон і розпочали наступ у Південній Холмщині в межиріччі Вісли та Західного Бугу. Після кількох днів кавалерійських атак і прикордонних локальних боїв розпочався період стратегічних операцій.        

Підпис (в українському перекладі) під російською листівкою: «ПЕТРОГРАД, 6 [19] серпня. Від Генерального штабу оголошується: 4 серпня, о 12-й годині дня австрійська дивізія підійшла до лінії Городок – Кузьмин. Наша кіннота зав’язала з супротивником бій, що тривав 5 годин. Вогнем і кінськими атаками супротивнику завдано втрат. Все поле всіяне неприятельськими трупами. Наші втрати незначні. Близько 7-ї години вечора того ж числа розладнана австрійська дивізія відійшла, гнана нашою кіннотою».

Сергій Адамович. Станиславів у часи лихоліть Великої війни. (1914-1918). – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2013. – Серія «Моє місто», №38. – 80 с.  

Вже кілька років поспіль у малесеньке село Гутисько на Бережанщині, де мешкають від сили півтори сотні осіб, приїжджають делеґації з Туреччини. Ні, не думайте, що їх вабить інвестиційний клімат. Тут захоронені турецькі вояки, які загинули в роки Першої світової війни. Мусульманські могили тепер доглядають лемки, які становлять більшість населення Гутиська і яких свого часу переселили сюди з земель, що є тепер територією Польщі. Однак довший час турецький цвинтар був у цілковитому занедбанні.  

Мирослав Луцишин, семирічний хлопчик з Тернополя — наймолодший вояк Першої світової війни. Його в оточенні австрійських військовиків бачимо на пожовклих світлинах, опублікованих ще восени 1936 року у львівському часопису «Літопис Червоної Калини». Нині долею цієї дитини цікавляться дослідники та краєзнавці. «Z» зібрав докупи все, що їм вдалося довідатися.    

  Львів, 3. марта 1918.   На святоюрській горі.   Чудовий соняшний ранок був неначе першим привітом для українського свята. Вже від 8 год. рано святоюрська гора почала наповняти ся, найперше селянством з Львівського повіту, яке з таблицями і прапорами прибуло на свято, а опісля Львовянами: школами, товариствами, корпораціями і масами інтелїґенції. Коло 11 год. заповнила святоюрську гоpy що найменше 60 тисячна маса, а люди все ще напливали й напливали.  

Подаємо докладнїйший текст вчорашної [28 лютого 1918 року] промови митр. Шептицького в Палаті панів.     Бесїдник висказав свій жаль, що Українців репрезентує в Палатї панів тільки 3-ох членів й тому часто епископ є приневолений забирати го­лос в справах полїтичних. Погляд, що єпископ не повинен мішати ся до полїтичних справ є з ґрунту фальшивий. Маємо де сего рівне пра­во як і всї инші горожани держави, а часто сам обовязок зневолює нас до такого ви­ступу.

  Львів, 29. сїчня 1918.