Дванадцять місяцїв.

Дня 10 вересня минуло 12 місяцїв, відколи Українські Сїчові Стрільцї пішли в поле. Дня 3-го вересня 1914 зложили присягу в Стрию і виїхали до північної Угорщини, де закватирували ся у селах Ґоронда та Страбичів. З тої кватири виходили сотнї одна по другій у Карпати. Перша сотня удала ся на провал Перечки під проводом сотника Василя Дїдушка дня 10 вересня 1914. В побідній сутичцї з Москалями дня 28 вересня відбула сотня oгневі хрестини при Комарниках і здобула вози з амунїцією.

Сотнї брали участь в боротьбах з ворогом на ужоцькім провалї, коло Веречок, на бескидськім провалї і коло Вишкова.

Пригадуємо собі ще нинї ті прикрі часи, коли Москалї вдарили о гребінь Карпат і продерли ся бескидським і яблоницьким провалом до північної Угорщини. Дня 2 жовтня дійшли вони в околиці Мукачева й заняли також Мармарошський Сигіт. Дня 7 жовтня здобули наші війська назад Мармарошський Сигіт і відперли Москалїв до яблоницького провалу, а також від Мукачева відогнали їх до Бескиду. На просторі Карпат, між ужоцьким і яблоницьким провалом ішли сотнї Українських Сїчових Стрільцїв в 129 і 130 бриґадї в ґрупі фмл. Петра Гофмана та здобули собі своєю рухливістю, бистротою, витрівалістю й ідейністю повне признаннє команди, а дня 9 жовтня похвальну згадку в звідомленню австрійського ґенерального штабу.

Дня 28 й 29 грудня 1914 відвідав Українських Сїчових Стрільцїв Його Високість Наслїдник Престола Архикнязь Карл Франц Йосиф, роздавав відзнаки хоробрости та розмовляв зі Стрільцями. При наступі, який зачав ся в сїчнї, наступали Стрільцї через Сколе, Болехів, Галич, перейшли Днїстер і находять ся під сю хвилю над Серетом. Його Високість Наслїдник Престола відвідав Стрільцїв також 23 липня і назвав їх в розмові "славою українського народу".

Українські Сїчові Стрільцї принесли армії неоцїнені услуги розвідною службою і здобули собі в Карпатах назву "очей і вух армії". Їx спосіб переводити стежі (патрулї), збирати подробицї про ворога, доносити вісти про нього мусить служити за взірець роботи в тім напрямі.

В боєвій лїнїї показали ся відважними й витрівалими войовниками. Наше Стрілецтво визначило ся особливо в отсих битвах і сутичках: 28 вересня під Комарниками, 10 жовтня під Хоростковом, 17 жовтня на Лисїм Верху, 20 жовтня під Дрогобичем, 21 жовтня під Добровлянами, 2 до 8 жовтня на Веречках, 26 до 31 жовтня під Синевідськом, 28 жовтня на Ключі, 3 падолиста на Комарницькім, 24 падолиста під Тухолькою, 30 падолиста на Довбуші, 12 грудня під Підполозєм (Везирсаляш), 21 грудня під Зуґо, 11 лютого 1915 під Вишковом, 29 квітня і 1 мая на Маківцї, 28 і 29 мая під Болеховом.

На чолї 1-го полку Українського Стрілецтва стоять: полковник Гринько Коссак, отаман Семен Ґорук і місто-отаман Василь Дїдушок.

По боях на Маківцї в приказї дивізії ґен. Г.Фляйшмана, подвиги Стрільцїв названо "золотим листком в icтoрiї народу".

Дня 15-го квітня висказав начальний вожд австрійської армії архикнязь Фридрих перед президентом Загальної Української Ради д-ром K.Левицьким і містопрезидентом М.Васильком признаннє Українським Сїчовим Стрільцям.

Дня 10 вересня мішає 12 тяжких, повних трудів, крівавих місяцїв. Скільки подїй, скільки бажань, скільки болїв і розчаровань пережило Українське Стрілецтво! Прикрі несподїванки все ще часом вертають, одначе цїлість устрою перейшла вогненну пробу щасливо та стала панциром і мечем свого народу. Боронїть і здобувайте! Здобувайте силу, повагу, свободу для тих мілїонів, що загибають все ще в чужій неволї, зітріть ржу сумніву та зневіри з їх душі, влийте в них відвагу, завзяттє і карність, а тодї злучать ся усї в одну велику, самостійну, непобідиму громаду.

[Вістник Союза визволення України]