В послїднім випуску консерваторського видавництва "Mittelungen der k. k. Zentral Kommissich für Denkmalpflege" (1916/17, XV, 7—8) знаходимо інтересний для нас і на часї реферат краєвого консерватора Шидловського з Кpaковa про реквізиції галицьких церковних дзвонів. Його зміст гідний уваги передовсїм даними статистичними, зібраними перед обома послїдними реквізиціями на початку біжучого року.  

  Звіт Дирекції приватної дївочої ґімназії СС. Василянок у Львові з українською викладовою мовою, надїленої правом прилюдности рескриптом ц. к. мінїстерства віроісповіданя і просвіти з дня 6. червня 1916; ч. 16344 на шкільний рік 1916/7. У Львові 1917. Наказом монастиря СС. Василянок.  

  Львів, 14. липня 1917.   Комісія мінїстерства публічних робіт звиджує від часу до часу знищені повіти в Галичинї і контролює поступи відбудови спалених та знищених осель.   В західній Галичинї відбували ся вже кілька разів такі інспекційні обїздки. В східній Галичинї було дві обїздки, при кінци мая в сяніцькім, лїськім і берегівськім повітї, а з початком липня в ярославськім, цїшанівськім, мостиськім, яворівськім, городецькім, рудецькім, львівськім, жовківськім, равськім і сокальськім.  

  В переїздї з Росії до Золочева задержав ся на два дни у Львові о. шамбелян д-р Стефан Юрик, парох Золочева і один з найвиднїйших наших громадянських дїячів на провінції, котрого російські власти в грудни 1914 р. як небезпечного "мазепінца" вивезли до Росії і котрий недавно в дорозї заміни вернув через Швейцарію до краю. Про свій побут в Росії і про теперішні історичні подїї в Росії розказав о. д-р Юрик ось-що:  

  Інтерпеляція послів д-ра Костя Левицького, Володимира Сінгалевича і тов. до Його Ексцелєнції президента мінїстрів в справі численних смертних кар і інтерновань в Східній Галичинї.   (Внесена на засїданю палати послів 5 червня 1917 р.)  

Львів, 30. сїчня 1917.  

Коментарі христ.-соц. орґану. — По протестах до дїл.   Львів, 10 падолиста 1916.  

Львів, 9. падолиста 1916.     Які зміни, які — не зміни, а переворота в тім, що робить ся в области великої полїтики, і в тім, що кидаєть ся в кут, — принесла ся страшна війна! Якої гнучкости почувань, поглядів, ідеалів і дїл вимагає вона від своїх акторів, більших і менших!   Так вигинає полїтичну мораль зелїзна конечність сеї війни, так заломлює лїнїю, яку ще недавно проголошувано незахитно вічною. Справдї: в світї моральнім спричинює війна ся неменші перевороти, як у світї фізичнім.  

Українські протести.   Відень, дня 5. падолиста 1916.   Чутки про намірене відокремленє Галичини спонукали українське парляментарне заступництво постарати ся як найшвидше о авдієнцію у нового премієpa д-ра Кербера. Авдієнцію зголошено ще 2. с. м., але д-р Кербер приняв її аж у суботу, дня 4. падолиста, о год. 6 вечером.  

Відень 20. жовтня 1916.   Допись з Відня "На поміч укр. молодїжи" пригадала річ дуже важну і дуже актуальну. Не один вже про неї думав і не один, з кругів молодїжи, як і еміґрантів, введеня її в житє домагав ся. Бо в Відни не лише молодь голодує; більша часть виселенцїв, що по реставраціях харчуєть ся, також не ходять сита. Тому акція ратункова, і то як найскорша, є тут конче потрібна.