(Швайцарська оцїнка).   Багатство російського людського матеріялу. — Оживленє й павзи російської офензиви на волинсько-галицькім фронтї. — Значінє ромунського фронту.   Поважний швейцарський дневник "Neue Züricher Zeitung", характеризуючи положенє на волинсько-галицькім і ромунськім фронтї, пише між ин.:  

Серед воєнної бурі, коли тисячі молодих пропадає, переходить майже незамітно неодна втрата, котра серед инших обставин викликала би болючий відгомін. Богато імен, котрі в инший час у неодного викликали-би спомин, зітхненє жалю, тепер без слїду гине. Великий час їх покрив. Та хоч як він великий, хоча воєнний гомін приглушує плач ріднї і приятелїв, та каже їм серед загального горя забувати за свої болї-втрати, обовязком оставших згадати незлим тихим словом тих, з котрими разом жили і трудили ся.

Рівно рік тому, а саме дня 27 (14) серпня 1915 р., депутація українських громадських дїячів, зложена з дд. С. Русової, Ф. Матушевського та члена до Державної Думи від Київа С. Іванова, мала авдієнцію у російського мінїстра просвіти ґрафа Іґнатєва та вручила йому широкий меморіял про шкільництво на Українї.

  Львівські закладники, з окрема Українцї, і їх житє в Київі. — З українського житя в Київі. — Смерть К. Паньківського. — Звістка про смерть Франка. — Українцї й інші Австрійцї на засланю. — Подорож до Львова.  

  Великі поминки за поляглих героїв в Завадові пов. стрийського. — Воєнний памятник Тараса Шевченка.    

(Правдива подїя).   Він не памятав нї тата, нї мами. Виpiс у Дмитра Дадюрака й уважав його своїм найвищим зверхником-опікуном. Нїколи не бачив на своїх плечах ласкавої руки, нїколи ще не почув від нїкого теплого слова. Працював, як віл, а в заплату діставав нужденний харч, тяжкі побої від свого опікуна й на кождім ступнї зневагу. Та він думав, що воно мусить так бути. Він на те сотворений, щоб бути нїкчемним рабом иншого. З нїким нїколи не говорив, бо не вмів, а до того й не чув. Був від уродження глухонїмим.  

І.   Відносини в ярославськім повітї перед війною. — Польонїзація. — Москвофільська аґітація. — Арештованя з початком війни. — Великі битви над Сяном і знищенє повіту. — Війна ощадила польські села, знищила українські.  

І.   Стан скільського повіту перед війною. — Арештованя москвофілів. — Наші стрільцї в Скільщинї в жовтни 1914 р. — Відворот наших війск. — Московська господарка. — Наші селяни держали ся добре. — Зимові битви і участь в них українських сїчових стрільцїв.  

Російська господарка в повітї. — Арештованє Українцїв. — Прихильність до Поляків. — Аґітація за православєм. Читальнї Качковского і "Голос Народа". — Утеча москвофілів. — Вилюдненє повіту — Теперішний стан. — Сїльська адмінїстрація в польських руках. — Наша інтелїґенція. — Початок відновленя нашої орґанїзації. — Потреба більшої працї. — Поширенє "Свободи" в москвофільських селах.  

  Панї К. Малицька до о. Т. Лежогубського   Пинчуга, 14. н. ст. листопада 1915.   Сей лист переписаний уже вдруге. Перший написала перед шістьма тижнями, але саме коли хотїла єго висилати, наша Анґара замерзати стала і вся комунїкація до почти перервала ся. Нинї стоїть вже на ріцї лїд і є надїя, що в найблизших днях почтовий післанець поїде саньми до Богучан.