Серед лїса зеленого на мураві
Спочивали два жовнїри, оба жваві.
Оден каже: в мене жінка, в мене дїти,
Затрубіли — треба було в сьвіт летїти.
В мене жінка, молодая молодиця,
Гей, не знати, яке їй там нинї спить ся?
Другий каже: в мене мати і дївчина,
Та настала для них нинї зла година.
Може добре стара мати криєсь в лозах,
А дївчина зневажена миєсь в сльозах.
Оба-ж кажуть: Боже милий, будь Ти з ними,
З ворогами не лишай сиріт самими.
Борони їх! А ми в полї з добрим крісом
Дамо собі якось раду, хочби й з бісом!
[Дїло]
06.03.1915