Великости грози від Сходу досі не усвідомила собі Европа в сїй мірі, в якій повинна. Улекшує їй се усвідомленнє теперішня війна в порівнянню з російсько-японською війною зперед десяти лїт. Знаючи слабу силу Росії з 1905 р., її пізнїйший десятилїтнїй розвій і теперішній опір, не зважаючи на такі численні й тяжкі удари, завдані їй ґенїяльними полководцями Гінденбурґом і Макензеном і їх шефами Людендорфом і Гетцендорфом, можна досить докладно уявити собі сю небезпеку, яка грозить Европі від Сходу за десять, двадцять і більше лїт.  

Коли в 1908 р. народжувало ся шумно новославянство серед усїх славянських народів, одинокі Українцї не тільки заховали ся нездержливо супроти того руху, виміреного проти нїмецького світа, але й відкрито поставили ся ворожо супроти такої всеславянської дурійки. "З спеціяльно українського становища — писав тодї проф. М. Грушевський у червневій книжцї "Лїтературно-Наукового Вістника" в статї "Українство й всеславянство" — яка небудь проповідь славянської солїдарности в теперішнім часї звучить як гірка іронїя, глузуваннє з дїйсности.