Титульна сторінка часопису «Товариш» (1888. – № 1).
24 липня 1888 р. у Львові в друкарні Товариства ім. Шевченка вийшло перше число журналу «Товариш» (із підзаголовком «Письмо літературно-наукове»)¹. Вочевидь, що сама ідея видавати новий літературно-науковий часопис виникла власне серед частини студентів Львівського університету наприкінці 1887 – на початку 1888 р. Думка про видання газети, де мали публікуватися лише твори студентів активно обговорювалася передусім у середовищі українського товариства «Академічне братство», що діяло при університеті. Ініціаторами видання такого часопису стали тодішні студенти першого курсу Львівського університету: В. Будзиновський, М. Ганкевич, Є. Козакевич і О. Маковей². Пізніше один із ініціаторів видання «Товариша» В. Будзиновський писав: «Я і мої товариші однодумці, з винятком одного троха старшого, самі студенти на першім році, хотіли писати і друкувати. Ми хотіли “виробляти собі перо” і пропаґувати наші ідеї. До тодішньої української преси наші пера з нашими ідеями не мали приступу. Треба було заснувати власну ґазету»³.
В’ячеслав Будзиновський. Фото.
Зрештою В. Будзиновський для запланованого видання зайнявся активним збором коштів⁴, «якими треба буде покрити дефіцит за кожне число»⁵. Водночас О. Маковей у своєму щоденнику зазначав, що метою газети мало стати поширення поступових ідей серед тодішньої молоді (без вмішування в політику). А також і рекомендація літератури для читання, рецензування наукових праць, друкування віршів, оповідань тощо⁶.
Невдовзі до ініціаторів видання «Товариша» долучився також і приятель В. Будзиновського – студент Львівської політехніки та представник «Братньої помочі слухачів політехніки» С. Козловський (1862–1893). На той час він був старшим студентом, оскільки навчався на різних факультетах Політехніки вже дев’ятий рік («старий студент політехніки на вісімнадцятім семестрі»). Водночас С. Козловський користувався авторитетом не лише серед українських, але й також і польських студентів. Зрештою так оформилась справа видання студентського літературно-наукового часопису, що одержав назву «Товариш»⁷.
Не виключено, що обрана назва часопису «Товариш» могла своєрідно відображати таємну організаційну роботу, що проводилася тоді між львівськими студентами. Це підтверджують передусім донесення поліції і матеріали судової справи з 1889 р. над С. Козловським та іншими (за співорганізацію та участь у львівському студентському «монстр-віче»). Під час обшуку в С. Козловського в липні 1889 р. львівська поліція знайшла рукописні уривки статуту невідомого товариства. На суді С. Козловський та інші студенти стверджували, що дане товариство, для якого вони готували статути, мало бути легальним і ставити своїм завданням науково-філософську освіту молоді. Причому в даній ділянці організатори товариства прагнули досягти згоди з місцевою українською молоддю. Можна припускати, що під впливом С. Козловського та насамперед під впливом розроблюваного статуту запланованого товариства, до котрого мала належати місцева польська та українська молодь, і виникла назва «Товариш»⁸.
Нагадаємо, що українці С. Козловський і В. Будзиновський наприкінці 1880-х років вважалися по суті найактивнішими лідерами галицьких студентів. Зрештою до редакції часопису «Товариш» вони запросили також і двох своїх польських товаришів, а саме – В. Арцішевського та З. Северина⁹. Крім того й іншого студента Львівського університету – К. Трильовського¹⁰.
Разом із тим, В. Будзиновський, С. Козловський, О. Маковей та інші студенти усвідомлювали, що самих лише намірів було замало. В студентів бракувало досвіду підготовки такого типу видання. Молодим видавцям дуже бракувало досвідченішого порадника. Задумавши випускати свій журнал, недосвідчені у видавничих справах студенти не наважились, однак, видавати його власними силами. Натомість вони вирішили запросити на фактичне редакторство когось із старших¹¹. В. Будзиновський про це згадував так: «Цензора наших манускриптів ми мусіли знайти собі між подібними до нас старшими. Остап Терлецький хорував, Михайло Павлик видався нам дуже наївний, Іван Франко був завзятим противником марксизму, а всі члени нашого гуртка були марксистами. Та ми знали, що хоч він (І. Франко. – Ю. Я.) не у всім погоджується з нами, має більший досвід, і є розважніщий бо старший від нас»¹².
Тому В. Будзиновський, О. Маковей та інші ініціатори видання журналу пішли до І. Франка. Розповівши письменнику про свій намір видавати журнал «Товариш», студенти запросили І. Франка на т. зв. «начального редактора». Він, звісно, охоче погодився бути редактором журналу «Товариш» – оскільки І. Франко на той час практично не мав доступу до української періодичної преси. Було домовлено, що за редакторську працю він отримуватиме не грошову плату, а натомість можливість друкувати в журналі свої власні твори¹³. «Ми пішли до нього (І. Франка. – Ю. Я.) і попросили його щоби взяв на себе обовязки начального редактора «Товариша», за що буде мати – не грошеву плату, а право містити свої праці. Франко дуже радо згодився, бо тоді і він не мав приступу до української преси», – згадував пізніше В. Будзиновський,¹⁴.
Осип Маковей. Фото.
Натомість І. Франко (як свідчить запис О. Маковея в щоденнику про цю зустріч), запропонував студентам «надати тій проектованій часописі характер більше загальний, поважніший». Іншими словами, щоб газета «заступала не лиш інтереси молодежі», але «котра би містила також праці старших людей». Також І. Франко рекомендував, щоб «перше число видати перед вакаціями». Зрештою студенти погодилися на дані пропозиції письменника. Таким чином, справа видання «Товариша» фактично опинилася в руках І. Франка¹⁵.
Натомість існувала домовленість, що всі матеріали кожного номера журналу І. Франко мусів представляти редакційній колегії (до її складу входили вищезгадані студенти). До друку могли потрапляти лише ті матеріали, на які редколегія погоджувалася одноголосно. Водночас кожен студент – член редколегії – міг накладати вето на матеріал І. Франка. З іншого боку, письменник міг не допустити в журнал першої-ліпшої праці молодих авторів. Такі умови, без сумніву, обмежували ініціативи фактичного редактора І. Франка та, як виявилось згодом, давали привід до частих непорозумінь¹⁶. Тим не менше навесні 1888 р. завдяки тісним зв’язкам І.Франка з студентською молоддю та його авторитету серед неї на чергу дня стало видання часопису «Товариш»¹⁷. При цьому С. Козловський був лише формально редактором. Реально ж головним редактором «Товариша» став по суті І. Франко¹⁸.
Іван Франко. Фото 1886 р.
Вже наприкінці травня 1888 р. у Львові відбулося засідання редакційної колегії часопису «Товариш». До складу редколегії із старших увійшли також М. Павлик та О. Терлецький. На засіданні мова йшла про характер названого журналу¹⁹. З цього приводу М. Павлик у листі до М. Драгоманова від 16 червня 1888 р. писав: «Перед двома недільами було засіданье конституціjне, на котрім м.[іж] і.[ншим] був і Терл.[ецький]. Jа пропонував, шчоби газета не ограничувала сьа на чисто літературно-наукові справи, а доторкала j живого житьа, політично-суспільного і пильно слідила за рухом народним у нас і заграницеjу (мужицько-ремісницьким), бо инакше, по моjему, все зведесьа ні-нашчо. Протів сего повстали всі без виjімки. Противні були то дльатого, шчо, мовльав, студентам непотрібно та шчо будуть конфіскувати. Ухвалено таким чином видавати літературно-наукову газету «Товариша». Число на(по)каз уже друкуjесьа»²⁰.
Свою позицію стосовно часопису «Товариш» М. Павлик пояснював М. Драгоманову також і в листі до нього від 27 червня 1888 р.: «Jа бив на те, шчоби «Товариш» порушував і політично-суспільні живі справи, способом доступним і дльа народу, так шчоби рух культурниj серед молодіжі прьамо вjазавсьа з народним. Инакше, казав jа, ті справи стане гірше j шкідливо дльа нашого напрьамку вести хто иншиj, і молодіж мало-по-мало піде на бік не наш»²¹. Проте М. Драгоманов у своїй відповіді на цитований вище лист М. Павлика не став на його сторону. Натомість вчений підтримав фактично І. Франка. Більше того, він пропонував М. Павликові не виходити з редакції часопису «Товариш», як перший планував вчинити²².
В червні 1888 р. І. Франко активно зайнявся підготовкою «показового» номера часопису «Товариш». Передусім він надіслав листи до багатьох своїх знайомих із повідомленням про заснування згаданого журналу та проханням надсилати матеріали. При цьому прохав надсилати матеріали оперативно, ще до першого номера «Товариша»²³. Так, 15 червня 1888 р. І. Франко в листі до К. Попович писав: «Діло таке, що тутешня молодіж задумала видавати газетину «Товариш», котрої перший номер повинен вийти 10 липня. А так як і Ви по праву і напряму своєму причисляєтеся до тої ж молодежі, то й просимо Вас до співробітництва, а спеціально о прислання деякої своєї невеличкої праці (хоч віршем, хоч прозою) для першого номера. Часопись буде літературно-наукова, без політики і без ніяких екстраваганцій, то й надіємося, що не буде конфіскована»²⁴. Зрештою в недатованому листі до своєї дружини письменник повідомляв: «Журнальчик наш уже почав набиратися. Надіюсь, що перший номер буде гарний. Ішло б тільки о те, щоб жіноцький пол чим-небудь причинився до нього. Проси пані Кобринську, щоб на ґвалт написала дещо, що знає і хоче. Гарно би було, якби й ти могла що-небудь дати, хоч невеличкого»²⁵. Водночас І. Франко своїми листами до М. Драгоманова, Ф. Ржегоржа, Ф. Вовка та інших відомих тогочасних вчених запрошував їх до постійного співробітництва в журналі²⁶.
На початках кожен номер часопису «Товариш» планувалося видавати розміром у п’ять аркушів. Але в процесі підготовки та друку першого числа журналу «Товариш» протягом червня й початку липня 1888 р. відбулися суттєві зміни. Передусім В. Будзиновський домігся того, щоб обов’язково надрукувати рецензії В. Арцішевського та його власну в першому числі «Товариша», а не відкладати матеріали на наступний випуск²⁷. Так, на сторінках «Товариша» з’явилась велика рецензія студента В. Арцішевського на книгу С. Щепановського «Nędza Galicyi» («Нужда в Галичині»). Поряд із нею на сторінках часопису було подано дебютну статтю-рецензію В. Будзиновського на працю російського економіста і статистика М. Каблукова «Die ländliche Arbeiterfrage nach dem russischen des Kablukow» («Питання про сільських робітників з російського за Каблуковим», Штутгарт, 1887)²⁸.
Як наслідок перше число журналу «Товариш» вийшло об’ємом майже до семи аркушів. При цьому як зазначив О. Маковей «найбільше гроша на друк вложив Франко». Загалом за підрахунками О. Маковея перший номер журналу «Товариш» коштував редакції часопису 150 злр.²⁹. Крім того, особливістю першого числа «Товариша», що відрізняла його від попередніх пресових видань І. Франка, наприклад від «Світу» (1881–1882), було те, що в ньому всі статті та твори були подані в повному обсязі, без перенесення до наступних номерів³⁰.
Неприхований інтерес, а радше своє вороже ставлення ще до появи часопису «Товариш», виявляли передусім галицькі народовці³¹. Так, І. Франко 22 червня 1888 р. писав до своєї дружини наступне: «Вихід «Товариша» дуже дивує і безпокоїть народовців. Атмосфера тут стала ще дурнішою і поганшою, ніж була. Всі дуються і дивляться вовком, а Громницький вчора дав мені до пізнання, що по виході першого номера «Товариша», котрий зараз треба буде заплатити, прийдеться нам переноситися до другої друкарні. Ну, та се для нас не буде страта»³². Натомість О. Маковей у своєму щоденнику писав, що директор друкарні Товариства ім. Шевченка, де власне й друкувався «Товариш» (а там також друкувалась і «Зоря» та інші народовецькі видання), ніби навмисне відтягував друк його першого числа і подбав про те, щоб народовці дізналися зміст «Товариша» ще задовго до його виходу в світ³³.
Очевидно побоюючися конкуренції з боку «Товариша», народовці почали шкодити йому ще під час друкування журналу. Всього повинно було вийти 1000 примірників «Товариша», але друкарня після довгого зволікання надрукувала лише п’яту частину тиражу³⁴. 25 липня 1888 р. І. Франко в листі до М. Драгоманова писав: «Посилаю Вам під бандеролью на разі два екз.[емляри] «Товариша». Як би понадобилось більше, то будьте ласкаві зажадати. Скандально опізнила нас друкарня, тай то виготовила лиш 200 екз.[емплярів]»³⁵.
Натомість із решти 800 екземплярів друкарні Товариства ім. Шевченка надрукувала лише перші чотири аркуші, покликаючися начебто на відсутність паперу. Все вочевидь це робилося з явним розрахунком підірвати видання «Товариша» з самого його початку. І дійсно, перший номер часопису «Товариш» з датою 10 липня друкарня затримала так, що він вийшов лише 24 липня 1888 р. (правда на титулі було зазначено – 10 липня). А це в свою чергу слугувало для львівської поліції формальним приводом для конфіскації першого числа «Товариша»³⁶.
Отож, 25 липня 1888 р. часопис «Товариш» був конфіскований із тієї причини, що на ньому не було підписано імені видавця та, що замість 10 липня 1888 р., журнал вийшов аж 24 липня. Проте це були очевидно лише зовнішні формальні причини, за якими ховалася суттєва – прагнення підірвати нове видання, здійснене при активній участі саме І. Франка. Тільки після майже двохмісячної тяганини та проведення двох судових процесів, завдяки відчайдушним зусиллям І. Франка, 23 вересня 1888 р. журнал «Товариш» став доступний читачам. Ясно, що це не могло позитивно вплинути на ще недосвідчену (крім І. Франка та М. Павлика) студентську редакційну колегію³⁷. Зрештою І. Франко ще 9 вересня 1888 р. у листі до Ф. Ржегоржа зазначав: «Посилаю Вам перший номер нашого нового місячника «Товариш». Вийшов він ще в липні, але досі мусив покутувати в поліції»³⁸. Обсяг видання становив лише 116 сторінок³⁹.
25 вересня 1888 р. І. Франко писав до М. Драгоманова: «Пишу Вам коротенько, бо дуже занятий, тай ще й очи троха болять. Тілько вчора я видер 1 н-р Товариша з зубів поліціі»⁴⁰. Наприкінці вересня 1888 р. І. Франко на сторінках газети «Kurjer lwowski», в редакції якої тоді почав працювати, надрукував у рубриці «Хроніка» коротке повідомлення про те, що часопис «Товариш» після довгої судової тяганини нарешті став доступний читачам⁴¹. На цій же шпальті газети було вміщено й об’ємну статтю письменника (без підпису) з анотуванням змісту «Товариша»⁴². В статті І. Франко між іншим зазначив, що часопис вийшов у книжковому форматі, обсягом до семи аркушів. Ціна видання становила 50 ц. Журнал було надруковано фонетикою. Виходячи зі змісту видання, часопис «Товариш» на думку І. Франка «заслуговував на пильну увагу не тільки русинів, але і поляків». Річна передплата «Товариша» становила 1 злр. 50 ц. Адреса редакції і адміністрації часопису знаходилася за адресою: Львів, вул. Зиблікевича, 10. Примірники журналу «Товариш» можна було купити в львівських книгарнях⁴³.
Зрештою як пізніше писав І. Франко в своєму «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.», що «як проба періодичного виданя, держаного в радікальнім дусї, яке, одначе, не вийшло поза перше число, появив ся в липнї 1888 р. „Товариш“, фактично під моєю редакцією, але як орґан кружка унїверсітетської молодїжи радікального напряму»⁴⁴. Свій радикалізм часопис «Товариш» засвідчив у всіх головних моментах – і своєї програмою, і змістом, і складом авторів. Програма видання, накреслена в загальних рисах І. Франком у зверненні «Від редакції», що ним відкривалося перше число журналу, ставила центральним завданням «Товариша» засвоєння і застосування в конкретних національних умовах передових досягнень європейської науки й культури для піднесення духовного розвитку й громадської активності свого народу, критику в світлі цих досягнень та ідей духовного і літературного життя на Україні, зокрема в Галичині. «Не сходячи ані на хвилю з грунту народного русько-українського, ми, – заявляв І. Франко від імені видавців «Товариша» – бажаємо по змозі прикладати до пізнання того грунту сучасні європейські методи наукові і літературні, а згодом прояснювати дальшу нашу роботу показом на ті дороги, якими йде тепер література і наука в других, освіченійших краях Європи»⁴⁵.
Тому розпочинаючи від першого числа «Товариша» його «начальний редактор» І. Франко реалізує дану програму в обох частинах журналу – літературній (белетристиці) та рубриці наукових статей і рецензій. Звісно, що широкого та яскравого втілення згадана програма в цьому числі журналу «Товариш» ще не могла знайти. Оскільки І. Франко не встиг розгорнути активної роботи з авторами. Проте журнал приніс для читачів досить цікаві твори. Про радикальний напрямок журналу свідчив і склад авторів, представлених у першому номері «Товариша». Звісно, що головне місце в ньому зайняли твори й статті І. Франка, М. Драгоманова та М. Павлика. В журналі також зустрічаємо імена М. Старицького (Гетьманця), Н. Кобринської, К. Попович та студентів, що захоплювались популярними тоді серед молоді соціалістичними теоріями – В. Будзиновського, О. Маковея, З. Северина та В. Арцішевського⁴⁶.
У кількісному відношенні на сторінках часопису «Товариш» з’явилось вісім художніх творів і перекладів та стільки ж наукових статей і рецензій. Проте питома вага белетристичної частини «Товариша», без сумніву, була далеко вищою порівняно з публіцистично-науковою. Причиною цього є те, що більшість опублікованих в журналі художніх творів належала І. Франку (п’ять з усіх восьми оригінальних творів та перекладів). Так, у часописі «Товариш» вперше було надруковано його відоме оповідання «Домашній промисел» і сатиру-фейлетон «Наша публіка». Також його переклади двох епіграм К. Гавлічка-Боровського та єврейської народної «Пісні капцана». Крім того, І. Франко в «Товариші» також надрукував і збережений в нього вірш М. Старицького (Гетьманця) «З Украіни». Поряд із цими художніми творами варто згадати два ліричні вірші – «Не зривай квітки» К. Попович та «На самоті» О. Маковея. Таким був зміст літературної частини журналу «Товариш»⁴⁷.
Водночас крім В. Будзиновського з українських студентів і молоді з «пробою пера» в першому числі «Товариша» вдалось виступити лише О. Маковею. Звісно, що цей факт не міг не впасти в очі місцевим студентам – ініціаторам «Товариша» і не стати в майбутньому однією з причин непорозумінь у редколегії. До того ж, у наявності редакційного комітету були твори молодих авторів, надіслані до часопису «Товариш». Серед них на особливу увагу заслуговує твір Леся Мартовича, тоді учня шостого класу Коломийської гімназії. Ось що писав про це М. Павлик 17 липня 1888 р. у листі до М. Драгоманова: «Цими дньами вислано буде дльа Вашоjі оцінки невеличке оповіданьа, котре в ред.[акційному] комітеті викликало велике недовмінье. По моjему, це штука прекрасна, просто Гоголівська, і авторови, – ученикови 6 гімн.[азіальної] кл[яси], – можна би відчувати з того велику будучність. Оповіданье загально подобалосьа і в комітеті і навіть далі, та Франко вперсьа. Міні, скажу Вам, дуже досадно, шчо через Франка воно не пішло в 1 ч.[исло], jак заслугувало. Додам шче, шчо jа написав був до оповідань поjасненье і назвав jего Не-читальник»⁴⁸.
Водночас зберігся лист гімназистів Леся Мартовича та В. Стефаника від 2 жовтня 1888 р. із Коломиї з проханням надіслати їм часопис «Товариш». «Св.[ітла] Редакціє ! Прошу висилати для двох т.[о] є.[сть]: Л. Мартовича й В. Стефаника, Вашу ґазету на адресу: Ол. Печерский в Коломийі. Гроші не забавки вишлемо. Що більше будуть брати Вашу ґазету, не висилаючи з гори передплату, то просимо не беріть нам сего за зле, бо нам годі в кождім часі мати гроші. С поважанєм Оба передплатники»⁴⁹.
Повертаючися до розгляду літературної частини журналу «Товариш», не можна не згадати твір І. Франка «Наша публіка (замість фейлетону)». По суті надрукуванням даного фейлетону в журналі, І. Франко намагався відмежувати «Товариш» від сучасної йому галицької періодики обох напрямків – народовецької і русофільської, сатирично зобразивши позиції обох течій⁵⁰. Очевидно, що фейлетон І. Франка «Наша публіка», як жоден інший із матеріалів «Товариша», не міг не викликати відповідну реакцію з боку рецензента журналу О. Борковського (його рецензія була надрукована на сторінках народовецької «Зорі»)⁵¹. Останній вочевидь легко міг побачити й себе серед зображених письменником редакторів. Хоча про прямі прототипи героїв фейлетона не доводиться говорити, до того ж і нема до цього чітких вказівок, лише за винятком однієї авторської, яка розкриває, що під маскою «старенького молодого чоловіка» зображено В. Коцовського (лист І. Франка до М. Драгоманова від 3 вересня 1888 р.⁵².
Цікавим видається також і вірш Гетьманця-Старицького «З Украіни», один з кращих поетичних творів «Товариша». Цей вірш – чи не єдиний твір в журналі, що був присвячений життю Наддніпрянської України і належав авторові по той бік Збруча. Загалом І. Франко до першого випуску «Товариша» не встиг залучити авторів з Наддніпрянщини. Тому був змушений надрукувати наявний у нього ще з кінця 1870-х років вірш М. Старицького⁵³. В цілому літературна частина першого числа журналу «Товариша» була складена переважно з творів і перекладів його головного редактора – І. Франка⁵⁴.
Інтерес для читачів становила також і науково-публіцистична частина «Товариша». Це передусім рецензія М. Драгоманова на брошуру О. Стодольського (О. Кониського) «Етнографія Слов’янщини»⁵⁵. Також рецензія Н. Кобринської на «Родину Бухгольців» Ю. Штінде (І. Франко в своїх листах до Н. Кобринської квапив її скоріше надіслати рецензію). Крім того, на сторінках «Товариша» з’явились уже згадані вище рецензії В. Арцішевського та В. Будзиновського⁵⁶. Поряд із рецензіями, в часописі було надруковано дві статті: науково-популярну «Давніші форми сім’ї» (за Л. Морганом), авторства З. Северина та «Русини в Америці» М. Павлика. Остання була присвячена зображенню економічних і культурних умов життя українців в Америці в порівнянні з умовами життя в підавстрійській Галичині. М. Павлик намагався також розкрити й культурно-організаційне значення української газети «Америка» (до речі, в час видання «Товариша» І. Франко був запрошений на посаду її редактора та навіть збирався їхати за океан)⁵⁷. Про свою статтю в «Товариші» писав М. Павлик у листі до М. Драгоманова від 21 жовтня 1888 р. наступне: «Статьа моjа народовцьам дуже подобаласьа, а «молодші» таj Ф-[ран]ко неjу недовольні – мовльав «більше публіцистична»⁵⁸.
Проаналізувавши в цілому зміст часопису «Товариш», можна стверджувати, що він являв собою спадкоємця галицьких радикальних видань 1877–1882 рр. До того ж певна група представників української інтелігенції, особливо в Галичині, як відомо з епістолярної спадщини, з великим захопленням сприйняли появу цього періодичного видання⁵⁹. 26 червня 1888 р. М. Драгоманов у листі до І. Франка писав: «Але пора до Товариша перейти. Нічого говорити, jак jа jому радиj. Зміст 1-го N-ра видитьсьа мені вдьачним»⁶⁰. Водночас у іншому листі до І. Франка від 7 вересня 1888 р. М. Драгоманов зазначав, що в «Товариші» «усе легеньке j поверховненьке, але свіженьке j зачіпливе, так шчо мусить розворушити трохи Вашу публіку. – Коли піде другиj №-р ?»⁶¹.
Галицькі народовці не дуже прихильно сприйняли появу «Товариша». Це власне й підтверджують всі їхні попередні свого роду диверсійні заходи, спрямовані на підрив журналу. Про окремі з них, що стосувалися процесу друку та виходу в світ журналу «Товариш», уже згадувалось вище. Коли з’явився журнал «Товариш», рецензент О. Борковський у статті «Товариш. Письмо літературно-наукове», надрукованій у народовській «Зорі» зазначав, що «що потреба такихъ выдавництвъ по правдѣ давно давалась чути, о тôмъ нема що й казати [...] Тымъ бôлыпе радѣти треба, що найшлись разъ люде, що почули вже въ собѣ силу, потрѣбну до такъ важного и ôдъ давна потрѣбного дѣла, и то, щобъ говорити о „Товаришу“, навѣть вже мѣжь молодѣжею. Правда, що въ 1. числѣ „Товариша“ бачимо тыхъ молодыхъ силъ зовсѣмъ небогато; але надѣятись, що дальше выявить ся ихъ бôльше. А вже-жь и те буде великою заслугою, коли зъумѣють для своєи прехорошои проґрамы вынайти хочь бы и старшихъ людей. Не хочу молодому выдавництву указувати, що въ дечôмъ може за рожево дивить ся попередъ себе, а жичу єму щиро якъ найкрасшои долѣ на розпочатôй дорозѣ.[...] Тымъ то радъ бы я на закôнченє додати выдавництву охоты до дальшихъ трудôвъ зъ тою увагою, щобы не ôдступаючи ôдъ своєи хорошои проґрамы користало бôльше зъ працѣ нашои молодежи»⁶².
З іншого боку, щоб не допустити до видання наступних випусків часопису «Товариш» і відтягнути від нього частину сил, народовці стали клопотатися про відновлення журналу «Правда», активно підтримуючи заходи О. Кониського в цьому напрямі. Зрештою видавці «Правди» навіть зуміли домовитися про співробітництво з редактором «Товариша» І. Франком і М. Драгомановим. Серед інших І. Франко ввійшов до складу редакції відновленої «Правди». Остання водночас могла невдовзі стати фінансовим конкурентом «Зорі»⁶³.
«Упадок же чи дальше вдержанье «Зорі» залежить від того, jак «Правда» поладить із народовцьами і чи вона піде; коли піде, то «Зоря», звісно, впаде. Та не тілько «Зоря», а j «Товариш» у такім разі мусить упасти, бо обі газети разом не маjуть raison d’etre, се кождиj Галичанин бачить jасно», – інформував М. Драгоманова в листі від 23 вересня 1888 р. М. Павлик. І далі: «В усьакім разі «Товариш» і «Правда» вже j тепер одно одному на заваді (народовці міні виразно кажуть, шчо «Правда» заложена головно протів «Товариша»); міні би дуже жалко було, jакби «Т.[овариш]» упав, бо тоді зараз стала би гірша j «Правда» і рух поступовиj зовсім би втратив віру, – але так треба Ф.[ранку], Т[е]р.[лецькому] і братіjі, бо сему вони винни: jак би були згодилисьа на те, шчоби Тов.[ариш] був і політ.[ичною] газетоjу (на чім би були нічого не втратили)».
Тоді на думку М. Павлика «Кон.[иський] не був би поваживсьа виjти з «Правдоjу», котра в загалі тоді не мала би raison d’etre, і Т.[овариш] скупивби коло себе всі поступові сили, ба j самого Кон.[иського] притьаг би. Тепер же Т.[овариш] j фінансово мірьатисьа з «Правдоjу»: сьа остатна за статі платить, а Товаришеві ні відки заплатити j друкарні !»⁶⁴. За таких умов І. Франко розумів, що справи з подальшим виданням «Товариша» будуть дуже ускладнюватися⁶⁵.
Водночас після появи першого числа «Товариша» І. Франко відразу почав збирати матеріали для наступного випуску. Письменник не втрачав надії та ретельно готував другий номер журналу «Товариш». Надіславши перший номер згаданого журналу відомим тогочасним діячам, І. Франко прохав їх про ряд матеріалів для другого номера. Останній письменник сподівався видати вже в жовтні того ж 1888 р. Поряд із перекладами І. Франко планував і надалі друкувати в «Товариші» свої оригінальні художні твори. Натомість із праць М. Драгоманова в другому номері «Товариша» мали бути надруковані: початок «Австро-руських споминів», продовження рубрики «Сміх і горе» (про М. Сумцова й О. Огоновського) та його ж стаття про правопис. Натомість В. Коцовський повинен був надіслати в редакцію «Товариша» «статтю про партійні відносини між русинами». Крім того, в журналі мали виступити з статтями також М. Павлик, Ф. Вовк та ін.⁶⁶.
25 вересня 1888 р. І. Франко повідомляв Ф. Вовка про свої наміри стосовно журналу «Товариш»: «Не писав Вам досі, бо не було про що та й зайнятий був виданням «Товариша» і клопотами з ним. У нас, як уже, може, знаєте, проявилися дві нові часописі: «Товариш», видаваний de facto мною (1-й н[оме]р шлю Вам), і «Правда», котру починають видавати Кониський і Барвінський. Для «Товариша» я просив би Вас о яку невеличку роботу по соціології або етнографії, а також о замітки бібліографічні про нові книжки французькі, головно цікавіші белетристичні, етнографічні, історико-літературні і історико-релігійні. Впрочім, що тільки зволите написати, не сумніваюсь, що буде інтересне і для нас пожадане. Часопис виходитиме далі книжечками місячними, не так, як стоїть в проспекті»⁶⁷. Крім того, на сторінках львівського журналу «Товариш» мала з’явитися також і праця С. Даниловича з економічної проблематики⁶⁸. Робота С. Даниловича не була опублікована й залишилася в рукописі⁶⁹. «На днях думаю розпочати друк 2-го номера, куди й дам Вашу статтю про правопис. Що, крім неї і крім своєї белетристики, дам до сього н-ра, ще й сам не знаю, бо досі ніяких матеріалів нізвідки не дістав. Впрочім, і не диво, люди з вакацій ще не поз’їздилися» – писав І. Франко 25 вересня 1888 р. М. Драгоманову⁷⁰.
Отож, у другому номері «Товариша» І. Франко і в змісті, і авторським складом планував продовжити практику першого номера. Водночас вести журнал «Товариш» як серйозний літературно-науковий часопис, що не обмежувався б лише працями студентської молоді. До того ж такого обмеження не можна було зробити з тієї простої причини, що праць «молодих» було дуже мало. Зрештою лише на них журнал не міг утримуватися⁷¹.
Натомість студенти – члени редакційного комітету не погодилися з таким курсом І. Франка як фактичного редактора та невдовзі вирішили відібрати від нього, М. Павлика та інших «старших» редагування журналу «Товариш»⁷². Тому як слушно зауважив А. Животко «затриматися й розвинутися, однак, цьому часопису («Товаришу». – Ю. Я.) не пощастило. І то до певної міри з внутрішніх причин, не кажучи вже про зовнішні»⁷³. Отож, другий номер журналу «Товариш» так і не побачив світу. Студентська молодь почала звинувачувати І. Франка, що до першого числа потрапило замало праць «молодих» його співробітників. Натомість здебільшого були надруковані праці тільки старших, хоча ніхто не забороняв «молодим» подавати свої матеріали⁷⁴.
Зрештою своє бачення тих причин, що призвели до занепаду журналу «Товариш» виклав згодом і В. Будзиновський. На його думку, конфлікт виник уже під час підготовки журналу. І. Франко без згоди інших членів редакційної колегії вмістив у «Товариші» статтю М. Драгоманова «Науковий метод в етнографії» (власне рецензію на працю О. Кониського «Етнографія Слов’янщини») та не менш гостру статтю під назвою «Сміх і горе». Проте справжньою бомбою став уже згаданий вище вірш М. Старицького «З Украіни». А там молодь власне на чолі з В. Будзиновським побачила сліди антисемітизму та расової ненависті⁷⁵.
У своїх спогадах В. Будзиновський згодом признавався, що цей вірш М. Старицького подіяв на нього, «неначе червона плахта на циркового бика», бо у вірші була строфа «за панами, за жидами». В. Будзиновський згадував: «Молоді видавці вигукували: «Скандал ! В нашій … Слухайте ! В нашій ґазеті, в нашім органі пропаґанда расової ненависти !». Звичайно, при цьому не обійшлося і без образливих випадів проти редактора І Франка, незважаючи на те, що перший номер «Товариша» з’явився лише завдяки його праці та коштам⁷⁶. Підданий критиці зі сторони молоді, І. Франко залишив посаду редактора журналу «Товариш»⁷⁷.
Натомість М. Павлик 21 жовтня 1888 р. у листі до М. Драгоманова писав: «Наjважнішче дльа нас поки шчо те, шчо недавно «Товариш» зовсім перейшов у руки «наймолодших», між котрими головну рольу граjуть Будзиновськиj та Трильовськиj. Перед вакаціjами всьа робота – переписка статеj, переклад, виправка, коректа, розсилка – звалена була на нас двох з Фр.[анком]; «наjмолодші» маjже пальцем не кинули, а поприjіздивши стали нарікати, шчо ми оба, а власне Франко, «взьали в своjі руки «Товариша», котриj jіх зовсім не вдоволив». І додавав: «То ми з Франком заjавили, шчо нехаj ті «молоді» зовсім беруть собі «Товариша» та робльать jего таким, jаким хотьать, а ми з боку помогати будемо jему, чим схочуть. Так і сталось. Тілько знов горе раз те, шчо між ними самими знов вийшла незгода через Будз.[иновського], а друге те, шчо друкарньа не хоче jім далі друкувати, доки не доплатьать шче за 1 ч. 80 гульд. Це все штука погана»⁷⁸.
Цілком імовірно, що в редакції «Товариша» відбувся «віковий» розкол: «старі» – передусім І. Франко і М. Павлик, молоді – В. Будзиновський, С. Козловський, К. Трильовський, М. Ганкевич і О. Маковей. Власне згадані вище В. Будзиновський і К. Трильовський особливо були налаштовані проти «старих», звинувачували у всьому саме І. Франка. В майбутньому це часто переростало в особисту неприязнь між В. Будзиновським і І. Франком, а також між К. Трильовським і останнім. Іншими словами в редакції «Товариша» відбувся конфлікт між студентами, більшість із яких були послідовниками К. Маркса і «старими» драгоманівцями⁷⁹.
Слід зазначити, що О. Маковей у «Щоденнику» подав свою версію занепаду часопису «Товариш». Припинення виходу журналу О. Маковей пояснював тим, що «Товариш» опинився в руках молодших від І. Франка «крикунів» (К. Трильовського та В. Будзиновського), котрі не спромоглися зібрати матеріал для наступних номерів⁸⁰. 13 лютого 1889 р. О. Маковей записав у своєму «Щоденнику» наступне: «Товариш» виходити не буде. Доки був в руках Франка, то й надія була, що не пропаде. Але наші крикуни (Трильовський, Будзиновськ[ий]) напосілись відобрати від нього – і відобрали. Казали, що в 1 ч.[ислі] праці самих старших, вони так і друге число заповнять своїм, – а «Тов[ариш]» преці орган молодіжі, там повинні бути переважно праці молодих людей. А чому ті молоді не дали матеріялу до 1 ч.[исла] і не зібрали до 2 ч.[исла], – того не хотять знати. І так тепер ні старі, ні молоді не будуть друкувати, бо «Товариша» нема. Був-єм від самого початку противний тому, щоб не Франко вів «Товариш», а ми. Але думав-єм, може, ті горлачі справді зможуть самі видавати. Показалось, що ні. В друкарні довг залягає; не хоче дальше друкувати. (А Франко був би грішми помагав; впрочім, він може бути певною гіпотекою, а з нас кому повірять, що довг сплатимо ?). Розіслано кілька соток примірників між попів і інших русинів, але ніхто грошей не присилає. Зробили-сьмо таким робом нашій інтеліґенції (?) подарунок «na gwiazdkę» (На Різдво. – Ю. Я.). Ті, що прислали предплату (а можна їх на пальцях порахувати), надармо очікують другого числа. Редакторові і не в голові тим занятись і полагодити всьо;. Триль[овський] і Будз[иновський] добре, що вміли відібрати від Франка, та й дармують, а іншим також байдуже. А я по відобранні «Тов[ариш]а» від Франка стратив довір’я і охоту і не творюсь вже тепер до сього інтересу»⁸¹.
Водночас І. Франко 6 листопада 1888 р. у листі до М. Драгоманова писав: «Товариша» узяли молоді люди, студенти, на себе, покликаючись на те, що повстав він за їх ініціативою, хоч я сплатив більшу половину кошту. Їм хочеться мати свій орган, де б вони могли самі себе показати. Годі нам було з ними спиратися, особливо тоді, коли вони поставили діло особисто, а не принципіально»⁸². Очевидно, що редакційний комітет із «молодих» ще двічі-тричі збирався на засідання. Натомість І. Франко передав редколегії деякі матеріали до другого номера⁸³.
Натомість є всі підстави припускати, що незважаючи на напружені взаємини з студентським редакційним комітетом «Товариша», І. Франко й надалі формально міг залишатися його членом. Чи принаймні з письменником могли консультувалися окремі члени редколегії «Товариша». Так, 5 липня 1888 р. К. Трильовський у листі до І. Франка писав із с. Будилів на Снятинщині таке: «Посилаю Вам першу частину мого оповіданя. Зачав я єго писати для Самійленка, котрий хотів видати якийсь збірник, і тому старавсь я так писати, щоби цензура не дуже черкала. Але бачу на Украйіні таки сего не пустять; тому лучше най «Товариш» зужиткує. Вже є і друга часть готова, а трету може ще перед вандрівкою допишу». І додавав: «Черновецкі люде просять Вас дуже, щоби «Товариш» печатав ся желехівкою. Ріжниця – кажуть – буде невелика, а буде одностайність і недоброжелателям замкне ся рот»⁸⁴. А в іншому листі до І. Франка від 26 серпня 1888 р. К. Трильовський запитував письменника: «Що з «Товаришем»? Чи спасен ?»⁸⁵.
Але невдовзі редакційна колегія вочевидь взагалі розпалася та журнал «Товариш» припинив своє існування⁸⁶. Отож, на наступні числа «Товариша» в молоді (К. Трильовського, В. Будзиновського та ін.) не вистачило ні коштів, ні досвіду. Отже, журнал «Товариш» перестав виходити власне через те, що не старші «консерватори», а молодь «відібрала» в І. Франка видання. Натомість остання не була спроможна його утримати⁸⁷. Зрештою припинення дальших випусків «Товариша» було спричинено розходженням і суперечками між представниками старшого та молодшого покоління галицьких соціалістів⁸⁸.
___________________
¹ Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: УТГІ, 1937. – С. 48; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Богдан Зеновійович Якимович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 157.
² Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка) // Дослідження творчості Івана Франка. – К., 1959. – Вип. 2. – С. 109; Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 107; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти / Богдан Зеновійович Якимович. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – С. 157.
³ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 120. – 2 червня. – С. 2.
⁴ Будзиновський В. Як чоловік зійшов на пана / В’ячеслав Будзиновський. – Львів, 1937. – С. 13; Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 107; Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 52.
⁵ Будзиновський В. Як чоловік зійшов на пана / В’ячеслав Будзиновський. – Львів, 1937. – С. 13.
⁷ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 109; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 157.
⁸ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 110.
⁹ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 121. – 3 червня. – С. 2; Будзиновський В. Як чоловік зійшов на пана / В’ячеслав Будзиновський. – Львів, 1937. – С. 12; Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 199.
¹⁰ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 199–200.
¹¹ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 110; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 157; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 137.
¹² Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 121. – 3 червня. – С. 2.
¹³ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 121. – 3 червня. – С. 2; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 111; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 157; Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 52.
¹⁴ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 121. – 3 червня. – С. 2.
¹⁵ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 111; Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 107; Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 52–53.
¹⁶ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 121. – 3 червня. – С. 2; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 111; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 137.
¹⁷ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 108.
¹⁸ Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: УТГІ, 1937. – С. 48; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ: Праці Історико-філософської секції. – С. 81; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 117.
¹⁹ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 111; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 157.
²⁰ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 220–221.
²¹ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 223–224; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка) // Дослідження творчості Івана Франка. – К., 1959. – Вип. 2. – С. 112.
²² Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 112.
²⁴ Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – К., 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 166.
²⁵ Там само. – С. 165.
²⁶ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 112.
²⁸ Будзиновський В. Die ländliche Arbeiterfrage nach dem russischen des Kablukow. Stuttgard 1887 / В. Будзиновський // Товариш. Письмо літературно-наукове. – 1888. – Ч. 1. – С. 105–109; Будзиновський В. Як чоловік зійшов на пана / В’ячеслав Будзиновський. – Львів, 1937. – С. 13; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 112, 126; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 138.
²⁹ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 112.
³⁰ Там само.
³¹ Там само.
³² Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – К., 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 167.
³³ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 112–113.
³⁴ Там само. – С. 113.
³⁵ Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. – К.: З друк. Всеукр. Акад. Наук, 1928. – С. 269.
³⁶ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 113; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 157.
³⁷ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 113; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 157.
³⁸ Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – К., 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 175.
³⁹ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3 т. / Мирослав Миколайович Романюк, Марія Василіана Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1. 1848–1900 рр. – С. 473.
⁴⁰ Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. – К.: З друк. Всеукр. Акад. Наук, 1928. – С. 273.
⁴³ Ibid.
⁴⁴ Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. / Написав Іван Франко. – Львів, 1910. – С. 365; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 113.
⁴⁵ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 113.
⁴⁸ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 230; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 115.
⁴⁹ Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (далі – ВР ІЛ), ф. 3, од. зб. 1602, арк. 844.
⁵⁰ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 115.
⁵² Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. – К.: З друк. Всеукр. Акад. Наук, 1928. – С. 270; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 120.
⁵³ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 122.
⁵⁵ Там само.
⁵⁸ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 250; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 128.
⁵⁹ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 128.
⁶⁰ Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. – К.: З друк. Всеукр. Акад. Наук, 1928. – С. 264.
⁶¹ Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. – К.: З друк. Всеукр. Акад. Наук, 1928. – С. 271; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 129.
⁶³ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 129; Райківський І. Я. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття: монографія / Ігор Ярославович Райківський. – Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2012. – С. 731–732, 737.
⁶⁴ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 241–242.
⁶⁵ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 129.
⁶⁶ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 273, 286; Матеріяли для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1: Листування І. Франка і М. Драгоманова. – К.: З друк. Всеукр. Акад. Наук, 1928. – С. 270–271; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 129–130.
⁶⁷ Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – К., 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 176–177.
⁶⁸ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1602, арк. 814.
⁶⁹ Полєк В. Т. До 110-річчя від дня народження Северина Даниловича / В. Т. Полєк // Український історичний журнал. – 1970. – № 10 (115). – С. 124; Данилович Северин // Біографічний словник Прикарпаття. Зібрав і опрацював Володимир Полєк, кандидат філологічних наук. Бібліотечка «Нового Часу». Число 2. – Івано-Франківськ: Новий Час, 1993. – С. 131.
⁷⁰ Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – К., 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 178; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 159.
⁷¹ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 130.
⁷² Там само.
⁷³ Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: УТГІ, 1937. – С. 48.
⁷⁴ Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 159.
⁷⁵ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 123. – 6 червня. – С. 2; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 117; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 137.
⁷⁶ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 123. – 6 червня. – С. 2; Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 130.
⁷⁷ Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3 т. / Мирослав Миколайович Романюк, Марія Василіана Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1. 1848–1900 рр. – С. 106; Гурак І. Ф. «Молода Україна»: студентство в суспільно-політичному житті Галичини (60-ті рр. ХІХ – початок ХХ ст.) / Ігор Федорович Гурак. – Івано-Франківськ: видавництво ПП Третяк І. Я., 2007. – С. 117; Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 159.
⁷⁸ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). Т. V (1886–1889) / Зладив М. Павлик. – Чернівцї, 1912. – С. 246–248.
⁷⁹ Химка Дж.-П. Зародження польської соціал-демократії та українського радикалізму в Галичині (1860–1890) / Джон-Пол Химка. – К.: Основні цінності, 2002. – С. 200.
⁸⁰ Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 54; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 138.
⁸¹ Кріль О. Із щоденника Маковея / О. Кріль // Жовтень. – 1967. – № 2. – С. 106–107; Semper magister et semper tiro: Іван Франко та Осип Маковей / Упорядкування, передмова, коментарі та пояснення слів Н. Тихолоз; відп. та літ. ред. Є. Нахлік. – Львів, 2007. – С. 54.
⁸² Франко І. Я. Зібрання творів: у 50 т. – К., 1986. – Т. 49: Листи (1886–1894). – С. 180.
⁸³ Дей О. І. Журнал «Товариш» (Епізод із журналістичної діяльності І. Франка). – С. 132.
⁸⁴ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1602, арк. 701–702.
⁸⁵ Там само. – Арк. 771–772.
⁸⁶ Будзиновський В. Історія національної думки на тлі моїх споминів / В. Будзиновський // Новий час. – 1934. – Ч. 123. – 6 червня. – С. 2.; Будзиновський В. Як чоловік зійшов на пана / В’ячеслав Будзиновський. – Львів, 1937. – С. 13; Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: УТГІ, 1937. – С. 48; Грицак Я. «Молоді» радикали в суспільно-політичному житті Галичини // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1991. – Т. ССХХІІ: Праці Історико-філософської секції. – С. 81; Легкий М. Іван Франко та В’ячеслав Будзиновський: штрихи до взаємин на тлі доби // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2009. – Т. CCLVII: Праці Філологічної секції. – С. 137.
⁸⁷ Якимович Б. З. Іван Франко – видавець: Книгознавчі та джерелознавчі аспекти. – С. 159.
⁸⁸ Химка Ж.-П. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.) / Ж.-П. Химка // Journal of Ukrainian Graduate Studies. – 1979. – Vol. 4. – Number 2. – P. 42.
25.07.2018